У деякому царстві, у деякій державі були непрохідні болота, колом їх йшла дорога окольная; скоро їхати тою дорогою - три роки знадобиться, а тихо їхати - і п'ятьох мало! Біля самої дороги жив убогий старий; у нього було три сини: першого звали Іван, другого Василь, а третього Семен - малий юныш.
Надумав убогий розчистити ці болота, прокласти тут дорогу прямохожую-прямоезжую і намостить мости калинові, щоб пішому можна було пройти в три тижні, а кінного в три доби проїхати. Взявся за роботу разом з своїми дітьми, і малому часу все було виконано: намощены мости калинові та розчищена дорога прямохожая-прямоезжая. Вернувся убогий у свою хатинку і каже старшому синові Івану:
- Піди-но ти, любий син, сядь під мостом і послухай, що про нас будуть добрі люди говорити - добро чи зле?
За батьківським наказом пішов Іван і сіл в прихованому місці під мостом.
Йдуть по тому мосту калиновому два старці і говорять проміж себе:
- Хто цей міст мостив та розчищав дорогу - чого б він у долі ні попросив, то б йому доля дарувала!
Іван, як скоро почув ці слова, негайно вийшов з-під калинового мосту.
- Цей міст, - каже, - мостив я з батьком та братами.
- Що ж ти бажаєш? - запитують старці.
- От якби було у мене грошей на століття!
- Добре, іди в чисте поле: у чистому полі є сирої дуб, під тим дубом глибокий льох, у тому погребі безліч і злата, і срібла, і каміння дорогоцінного. Візьми лопату і рой - буде тобі грошей на цілий вік!
Іван пішов у чисте поле, вирив під дубом багато і злата, і срібла, і каміння дорогоцінного, і поніс додому.
- Ну, синку, - питає батько, - бачив кого, що йшов би алі їхав по мосту, і що про нас люди кажуть?
Іван розповів батькові, що бачив двох старців і чим вони його нагородили на цілий вік.
На другий день посилає батько середнього сина Василя. Пішов Василь, сів під калиновим мостом і слухає. Йдуть по мосту два старці, порівнялися супроти того місця, де він сховався, і кажуть:
- Хто цей міст мостив - чого б він у долі ні попросив, то йому й далося!
Як почув Василь ці слова, вийшов до старцям і сказав:
- Цей міст мостив я з батюшкою і з братами.
- Чого ж ти в долі просиш?
- От якби було у мене хліба на століття!
- Добре, йди додому, выруби новину1 і посій: буде тобі хліба на цілий вік!
Василь прийшов додому, розповів про все батькові, вирубав новину і засіяв хлібом.
На третій день посилає батько меншого сина. Семен - малий юныш сів під мостом і слухає. Йдуть по мосту два старці; тільки порівнялися з ним, і говорять:
- Хто цей міст мостив - чого б у долі ні попросив, то б йому доля і дала!
Семен - малий юныш почув ці слова, виступив до старцям і сказав:
- Цей міст мостив я з батюшкою і з братами.
- Що ж ти в долі просиш?
- А хочу я служити великому государю солдатів.
- Проси іншого! Солдатська служба важка; підеш в солдати - до морського царя в полон потрапляєш, і багато буде твоїх сліз пролито!
- Все одно хочу служити!
- Ну, коли вже ти захотів йти в царську службу - іди! - сказали старці Семену і звернули його в оленя бистроногій.
Побіг олень до своєї оселі; вгледів його з віконечка батько і брати, вискочили з хатинки і хотіли зловити. Олень повернув - і назад; прибіг до двох старцям, старці звернули його в зайця.
Заєць кинувся до своєї оселі; вгледів його батько і брати, вискочили з хатинки і хотіли було впіймати, та він повернув назад.
Прибіг заєць до двох старцям, старці звернули його в маленьку пташку - золота голівка. Пташка прилетіла до свого дому, сіла біля відкритого віконця. Побачили її батько і брати, кинулися ловити; пташка спурхнула - і назад.
Прилетіла до двох старцям, старці зробили її раніше людиною і кажуть:
- Тепер, Семен - малий юныш, йди на царську службу. Якщо тобі знадобиться тікати куди нашвидку, ти можеш звертатися оленем, зайцем і птахом - золота голівка: ми тебе навчили.
Семен - малий юныш прийшов додому і став у батька проситися на царську службу.
- Куди тобі йти, - відповів батько, - ти ще малий і дурний!
- Ні, отче, відпусти. Батько відпустив, Семен - малий юныш срядился, з батьком, братами попрощався і пішов у дорогу. Довго чи коротко - прийшов він на царський двір, прямо до царя, і сказав:
- Ваша царська величність! Не кажіть стратити, кажіть слово вимовити.
- Кажи, Семен - малий юныш!
- Ваша величність! Візьміть мене у військову службу.
- Що ти! Адже ти малий і дурний; куди тобі йти в службу?
- Хоч я малий і дурний, а служити буду не гірше інших.
Цар погодився, взяв його в солдати і велів бути при ньому.
Минуло кілька часу, раптом оголосив царя якийсь король жорстоку війну. Цар почав похід сряжаться; в урочний час зібралось все військо до готовності.
Семен - малий юныш став на війну проситися; цар не міг йому відмовити, взяв його з собою і виступив у похід.
Довго-довго йшов цар з військом, багато-багато земель за собою залишив; от вже й ворог близько - дня через три треба і бій зачинати.
У ті пори спохопився цар своєї бойової палиці і свого гострого меча - немає ні тієї, ні іншої, у палаці забув; нічим йому себе оборону дати, ворожі сили побивати. Зробив він клич по всьому війську: не візьметься хто сходити в палац нашвидку та принести йому бойову палицю і гострий меч; хто виконає цю службу, за те обіцяв віддати подружжя свою дочку Марію-царівну, в придане просимо половину царства, а по смерті своїй залишити того й усе царство.
Почали выискиваться мисливці; хто каже: я можу в три роки сходити; хто говорить - в два роки, а хто - в один рік; а Семен - малий юныш доповів государю:
- Я, ваша величність, можу сходити в палац і принести бойову палицю і гострий меч на три дні. Цар зрадів, узяв його за руку, поцілував в уста і зараз же написав до Мар'є-царівну грамотку, щоб вона гінцеві того повірила і видала йому меч і палицю. Семен - малий юныш прийняв від царя грамотку і пішов у путь-дорогу.
Відійшовши з версту, обернувся він до оленя бистроногій і пустилася наче стріла, пущена з лука. Біг, біг, втомився і обернувся з оленя в зайця; поплив у всю заячу спритність. Біг, біг, всі ноги прибив і звернувся із зайця в маленьку пташку - золота голівка; ще швидше полинув. Летів, летів і в півтора дня встиг у те царство, де Мар'я-царівна перебувала.
Обернувся людиною, увійшов у палац і подав царівну грамотку. Мар'я-царівна взяла її, роздрукувала, прочитала і говорить:
- Як же це ти зумів стільки земель і так скоро пробігти?
- А ось як, - відповів гонець - звернувся до оленя бистроногій, пробіг раз-другий за царевниной палаті, підійшов до Марії-царівну і приклав до неї на коліна свою голову; вона взяла ножиці і вирізала у оленя з голови жмут вовни.
Олень звернувся до зайця, заєць пострибав трохи по кімнаті і скочив до царівну на коліна; вона вирізала у нього жмут вовни.
Заєць звернувся в маленьку пташку з золотою головкою, політала пташка трохи по кімнаті і села царівну на руку. Мар'я-царівна зрізала у неї з голови золотих пьоришков, і все це - оленячу шерсть, і заячу шерсть, і золоті пір'ячко зав'язала в хустку і сховала до себе.
Пташка - золота голівка звернулася до гінця. Царівна нагодувала його, напоїла, шлях спорядила, віддала йому бойову палицю і гострий меч; після попрощалися вони, на прощання міцно поцілувалися, і пішов Семен - малий юныш назад до царя.
Знову побіг він оленем швидконогим, поскакав косим зайцем, полетів маленької птахом і до кінця третього дня угледів царський табір поблизу. Не доходячи до війська кроків триста, ліг він на морському березі, біля ракитова куща, відпочити з дороги; бойову палицю і гострий меч біля себе поклав. Від великої втоми він швидко й міцно заснув. В цей час сталося одному генералу проходити повз ракитова куща, побачив від гінця, негайно зіштовхнув його в море, узяв бойову палицю і гострий меч, приніс до государю і сказав:
- Ваша величність! Ось вам бойова палиця і гострий меч, я сам за ними ходив; а той пустохвал, Семен - малий юныш, вірно, роки три проходить!
Цар подякував генерала, почав воювати з ворогом і в короткий час здобув над ним славну перемогу.
А Семен - малий юныш, як сказано, впав у море. В ту ж хвилину підхопив його морський цар і забрав у саму глибину.
Жив він у того царя цілий рік, стало йому нудно, зажурився він і гірко заплакав. Прийшов до нього морський цар:
- Що, Семен - малий юныш, нудно тобі тут?
- Нудно, ваша величність!
- Хочеш на російський світ?
- Хочу, якщо ваша царська милість буде. Морський цар виніс його в саму північ, залишив на березі, а сам пішов у море. Семен - малий юныш подумав: "Якби сонечко засвітило!"
Перед самим сходом червоного сонця з'явився морський цар, вхопив його знову і забрав у морську глибину.
Прожив там Семен - малий юныш ще цілий рік; зробилося йому нудно, і він гірко-гірко заплакав. Запитує морський цар:
- Що, алі тобі нудно?
- Нудно! - мовив Семен - малий юныш.
- Хочеш на російський світ?
- Хочу, ваша величність!
Морський цар виніс його в саму північ на берег, сам пішов у море. Семен - малий юныш знову подумав: "Якби сонечко засвітило!"
Тільки трохи рассветать стало, прийшов морський цар, схопив його і поніс у морську глибину. Прожив Семен - малий юныш третій рік в море, стало йому нудно, і він гірко, неутешно заплакав.
- Що, Семен, нудно тобі? - запитує морський цар. - Хочеш на російський світ?
- Хочу, ваша величність!
Морський цар виніс його на берег, сам пішов у море. Семен - малий юныш і каже:
- Сонечко, покажися, червоне, покажися!
І сонце осяяло його своїми променями, і вже морський цар не зміг більше взяти його в полон.
Семен - малий юныш вирушив у свою державу; повернувся спершу оленем, потім зайцем, а потім маленькою пташкою - золота голівка; в короткий час опинився біля царського палацу.
А поки все це зробилося, цар встиг з війни вернутись і засватав свою дочку Марію-царівну за генерала-обманщика.
Семен - малий юныш входить в ту саму палату, де за столом сиділи наречений та наречена.
Побачила його Мар'я-царівна і каже цареві:
- Государ-батюшка! Не вели стратити, дозволь мова говорити.
- Кажи, доню моя мила! Що тобі треба?
- Государ-батюшка! Не той мій наречений, що за столом сидить, а ось він зараз прийшов! Покажи-но, Семен - малий юныш, як у ті пори ти нашвидку збігав за бойовою палицею, за гострим мечем.
Семен - малий юныш повернувся в оленя бистроногій, пробіг раз-другий по кімнаті і зупинився біля царівни. Мар'я-царівна вийняла з хустинки зрізану оленячу шерсть, показує царю, в якому місці вона зрізала її, і каже:
- Подивися, батюшка! Ось мої приметочки.
Олень повернувся в зайця. Зайчик пострибав-пострибав по кімнаті і прискочил царівну; Мар'я-царівна вийняла з хустинки заячу шерсть.
Зайчик повернувся в маленьку пташку з золотою головкою. Політала пташка-політала по кімнаті і села царівну на коліна; Мар'я-царівна розв'язала третій вузлик на хустці і показала золоті пір'ячко. Тут цар дізнався всю правду щиру, наказав генерала стратити, Марію-царівну видав за Насіння - малого юныша і зробив його своїм спадкоємцем.
1 Новина - ще не паханная земля; тут: вирубане, очищена від дерев місце.
