Жили-були мужик та баба, і стало їм ночами ввижатиметься, ніби під пічкою вогонь горить і хтось стогне: "Ой, душно! Ой, душно!"
Мужик розповів про те сусідам, а сусіди присоветовали йому сходити в ближній місто: там-де живе купець Асон, майстер розгадувати всякий сон.
Ось мужик зібрався і пішов у місто; йшов, йшов і зупинився на дорозі переночувати в однієї бідної вдови. У вдови був син - хлопчина років п'яти; глянув той хлопчик на мужика і каже:
- Дідок! Я знаю, куди ти йдеш.
- А куди?
- До багатого купця Асону. Дивися ж, стане він тобі сон розгадувати і попросить половину того, що лежить під пічкою, ти йому половини не давай, давай одну чверть. А коли запитає, хто тебе навчив, про мене не сказывай.
На другий день уранці встав чоловік і подався далі; приходить в місто, розшукав Асонов двір і з'явився до господаря.
- Що тобі треба?
- Так от, пан купець, здається мені ночами, ніби в моїй хатинці під пічкою вогонь горить і хтось жалібно квилить: "Ой, душно! Ой, душно!" Не можна розгадати мій сон?
- Розгадати загадку можна, лише даси ти мені половину того, що у тебе під пічкою?
- Ні, половини не дам; буде з тебе і чверті.
Купець засперечався, та бачить, що мужик стоїть на своєму міцно, і погодився; закликав робітників з сокирами, з лопатами і поїхав разом з ними до старого в будинок. Приїхав і велів ламати піч; як тільки піч була зламана, мости підняті, зараз і виявилася глибока ямища - в косую сажень1 буде, і вся-то забита сріблом та золотом.
Старий зрадів і почав ділити той скарб на чотири частини. А купець і давай його випитувати:
- Хто тебе навчив, дідок, давати мені чверть, а не давати половину?
- Ніхто не навчив, самому в голову прийшло.
- Брешеш! Не з твоїм розумом здогадатися. Слухай: якщо зізнаєшся, хто тебе навчив, так всі гроші твої будуть, не візьму з тебе і четвертої частки.
Мужик подумав-подумав, почухав потилицю і сказав:
- А от як поїдеш додому, побачиш на дорозі хатинку; в тій хатинці живе бідна вдова, і є у неї син-малоліток - він і навчив мене.
Купець зараз у віз і погнав коней швидкою риссю.
Приїхав до бідної вдови.
- Дозволь, - каже, - відпочити трошки так чайку випити.
- Милості просимо!
А сам сів на лаву, почав розпивати чай, а сам усе на хлопчика поглядає. На ту пору прибіг до хати півень, заплескав крилами і закричав: "Кукуреку!"
- Якою голосистий який! - сказав купець. - Хотів би я знати, про що ти горланишь?
- Мабуть, я тобі скажу, - промовив хлопчик. - Півень каже, що прийде час - будеш ти в бідності, а я буду володіти твоїми багатствами.
Напився купець чаю, став збиратися додому й каже вдові:
- Віддай мені свого синочка; буде він жити у мене на всьому готовому, в достатку, щастя і не дізнається, що таке бідність. Та й тобі краще - зайвий тягар з рук геть!
Мати подумала, що й справді у купців життя привольнее, благословила сина і віддала його Асону з рук на руки.
Асон привіз хлопчика у свій дім і звелів йти на кухню; потім покликав кухаря і віддав йому такий наказ: убий цього хлопчика. Кухар вернувся на
кухню, взяв ножа і заходився на бруску точити.
Хлопчик залився сльозами:
- Дядечку! Для чого ти ножа точишь?
- Хочу баранчика колоти.
- Неправда твоя! Ти хочеш мене різати. У кухаря і ніж з рук вивалився, шкода йому стало занапастити душу людську.
- Радий би, - каже, - відпустити тебе, та боюся господаря.
- Не бійся!
Кухар так і зробив - хлопчика у себе сховав. Місяця через два, через три приснився тамтешнього короля такий сон: ніби є у нього в палаці три золоті блюда, прибігли пси, і почали з тих страв пити.
Король замислився: що таке той сон значив? Кого не питав, ніхто йому не міг розсудити. От і надумав він послати за Асоном; розповів йому свій сон і велів розгадувати, а терміну поклав три дні.
- Якщо у цей термін не відгадаєш, то все твоє маєток на себе візьму.
Вернувся Асон від короля сам не свій; ходить похмурий та сердитий, кого не зустріне - всякому дає ляпаса; а пуще всіх на кухаря напустився: навіщо-де хлопчиська зі світу зжив? Він би тепер знадобився мені. На ті мови кухар візьми та зізнайся, що хлопчик-то живий-живісінький. Асон негайно зажадав його до себе.
- А ну, - каже, - відгадай мій сон; снилося мені вночі, ніби є у мене три золоті блюда і ніби з тих страв пси хлебтали.
Відповідає йому хлопчик:
- Це не тобі снилося, це снилося государю.
- Вгадав, молодець! А що означає цей сон?
- Знати-то знаю, та тобі не скажу; вези мене до короля, перед ним нічого не приховую.
Асон наказав закласти коляску, хлопчика на зап'ятках поставив і поїхав до палацу; підкотив до високого ганку, увійшов в білокам'яні палати і віддав королю уклін.
- Здрастуй, Асон! Відгадав мій сон? - питає король.
- Ех, пане! Твій сон не боляче мудріше; не те що я, його мала дитина може розсудити. Коли хочеш, поклич мого хлопчика, він тобі все як по-писаному розповість.
Король наказав привести хлопця і, як тільки привели його в палац, почав про свій сон випитувати.
Відповідав хлопчик:
- Хай-но наперед Асон розсудить, а то бач він який! Нічого не відаючи, чужим розумом жити хоче.
- Ну, Асон, говори ти раніше.
Асон впав на коліна і зізнався, що не може відгадати королівського сну. Тоді виступив хлопчик і сказав королю:
- Государ! Сон твій правдивий: є у тебе три невірних слуги: зберігач печатки, скарбник і головний вельможа, задумали вони тебе влади позбавити. Так воно і було.
Як сказав п'ятирічок, так і случилося: король відібрав у Асона всі його маєток і віддав тому хлопчикові.
1 Коса сажень - давньоруська міра довжини, що дорівнює відстані від пальців ноги до кінця пальців витягнутої вгору руки по діагоналі, приблизно 216 див.
