Жили старий зі старухою. Раз стара рубала капусту і ненавмисно відрубала палець. Загорнула його в ганчірку і поклала на лавку.
Раптом почула - хто на лавці плаче. Розгорнула ганчірку, а в ній лежить хлопчик зростом з пальчик.
Здивувалася стара, злякалася:
- Ти хто такий?
- Я твій синок, родився з твого мізинця.
Взяла його стара, дивиться - хлопчик крихітний-крихітний, ледве од землі видно. І назвала його Хлопчик з пальчик.
Став він у них рости. Зростанням хлопчик не виріс, а розумом розумніші великого опинився.
Ось він і каже:
- Де мій батюшка?
- Поїхав на ріллю.
- Я до нього піду, допомагати стану.
- Іди, дитино.
Прийшов він на ріллю:
- Здрастуй, батюшка!
Оглянувся старий колом:
- Що за диво! Голос чую, а нікого не бачу. Хто такий говорить зі мною?
- Я - твій синок. Прийшов тобі допомагати орати. Сідай, батюшка, закуси та відпочинь трошки!
Зрадів старий, сів обідати. А Хлопчик з пальчик заліз коні у вухо і почав орати, а батькові покарав:
- Коли хто буде торгувати мене, продавай сміливо: мабуть - не пропаду, назад додому прийду.
Ось їде повз барин, дивиться і дивуется: кінь іде, соха репетує, а людини немає.
- Цього ще видом не видано, нічого не чувано, щоб кінь сама собою орала!
Старий каже панові:
- Що ти, хіба осліп? У мене син оре.
- Продай мені його!
- Ні, не продам: нам тільки й радості зі старою, тільки й утіхи, що Хлопчик з пальчик.
- Продай, дідусь!
- Ну, давай тисячу рублів.
- Що так дорого?
- Сам бачиш: хлопчик малий, та молодецький, на ногу скор, на посилку легкий!
Пан заплатив тисячу карбованців, узяв хлопчика, посадив у кишеню і поїхав додому.
А Хлопчик з пальчик прогриз дірку в кишені і пішов від пана.
Йшов, йшов, і пристигла його темна ніч.
Заховався він під билинку біля самої дороги і заснув.
Набіг голодний вовк і проковтнув його.
Сидить Хлопчик з пальчик у вовчому череві живий, і горя йому мало!
Погано довелося сірому вовкові: побачить він стадо, вівці пасуться, пастух спить, а тільки підкрадеться вівцю унести - Хлопчик з пальчик і закричить на все горло:
- Пастух, пастух, овечий дух! Спиш, а вовк вівцю тягне!
Пастух прокинеться, кинеться бігти на вовка з дубиною та ще притравит його собаками, а собаки ну його рвати - тільки клапті летять! Ледве-ледве піде сірий вовк!
Зовсім вовк охляв, довелося пропадати з голоду. Просить він Хлопчика з пальчик:
- Вылези!
- Довези мене додому до батька, до матері, так вилізу.
Робити нічого. Побіг вовк в село, скочив прямо до старого в хату.
Хлопчик з пальчик негайно вискочив з вовчого черева:
- Бийте вовка, бийте сірого!
Старий схопив кочергу, баба рогач - і давай бити вовка. Тут його й порішили, зняли шкіру так синку кожух зробили.
