Жили-були чоловік з дружиною, і була у них дочка. Захворіла дружина і померла. Погоревал-погоревал мужик та й одружився на іншій. Злюбила зла баба дівчинку, била її, лаяла, тільки і думала, як
б зовсім вапна, погубити. От раз поїхав батько кудись, а мачуха і говорить дівчинці:
- Піди до моєї сестри, твоїй тітці, попроси у неї голку та нитку - тобі сорочку зшити.
А тітка ця була баба-яга, кістяна нога. Не посміла дівчинка відмовитися, пішла, та перш зайшла до своєї рідної тітки.
- Здрастуйте, тітонько!
- Здрастуй, рідна! Навіщо прийшла?
- Мачуха Послала мене до своєї сестри попросити голку і нитку хоче мені сорочку зшити.
- Добре, племінниця, що ти колись до мене зайшла, - каже тітка. - Ось тобі стрічка, масло, хлібець та м'яса шматок. Буде там тебе берізка в очі шмагати - ти її стрічкою перев'яжи; ворота скрипіти та плескати, тебе утримувати - ти підлий їм під п'ятки масла; будуть тебе собаки рвати - ти їм хлібці кинь; буде тобі кіт очі дерти - ти йому м'ясця дай.
Дівчинка подякувала свою тітку і пішла. Йшла вона, йшла і прийшла в ліс. Стоїть у лісі за високим тином хатинка на курячих ніжках, на баранячих ріжках, а в хатинці сидить баба-яга, костяна нога - тче полотно.
- Здрастуйте, тітонько!
- Здрастуй, племінниця! - каже баба-яга. - Що тобі треба?
- Мене мачуха послала попросити у тебе голочку і ниточку - мені сорочку зшити.
- Добре, племяннушка, дам тобі голочку та ниточку, а ти сідай доки попрацюй!
Ось дівчинка сіла біля вікна і почала ткати. А баба-яга вийшла з хатинки і каже своїй працівниці:
- Я зараз ляжу спати, а ти іди, истопи лазню і вимий племінницю. Та дивись, добре вимий: прокинуся - знімання її!
Дівчинка почула ці слова - сидить ні жива ні мертва. Як пішла баба-яга, вона стала просити працівницю:
- Рідна моя, ти не стільки дрова в печі підпалюй, скільки водою заливай, а воду решетом носи! - І їй подарувала хустинку.
Працівниця баню топить, а баба-яга прокинулася, підійшла до віконця і запитує:
- Ткешь ти племяннушка, ткешь, мила?
- Мку, тітонько, мку, мила!
Баба-яга знову спати лягла, а дівчинка дала коту м'ясця і питає:
- Котик-братик, навчи, як мені втекти звідси. Кіт каже:
- Он на столі лежить рушник та гребінець, візьми їх і біжи швидше: не баба-яга з'їсть! Буде за тобою гнатися баба-яга - ти прикладіть вухо до землі. Як почуєш, що вона близько, кинь гребінець - зросте густий дрімучий ліс. Поки вона буде крізь ліс продиратися, ти далеко втечеш. А знову почуєш погоню - кинь рушник: розіллється широка та глибока річка.
- Спасибі тобі, котику-братику! - каже дівчинка.
Подякувала вона кота, взяла рушник і гребінець і побігла.
Кинулися на неї собаки, хотіли її рвати, кусати, - вона їм хліба дала. Собаки і її пропустили. Ворота заскрипіли, хотіли закритися - а дівчинка підлила їм під п'ятки маслечка. Вони її і пропустили.
Берізка зашуміла, хотіла їй очі выстегать, - дівчинка її перев'язала стрічкою. Берізка її і пропустила. Вибігла дівчинка і побігла що було сили. Біжить та не озирається.
А кіт тим часом сів біля вікна й заходився ткати. Не стільки тче, скільки плутає!
Прокинулася баба-яга і питає:
- Ткешь, племяннушка, ткешь, мила?
А кіт їй у відповідь:
- Мку, тітка, мку, мила.
Кинулась баба-яга в хатинку і бачить - дівчинки немає, а кіт сидить, тче.
Почала баба-яга бити так лаяти кота:
- Ах ти, старий шахрай! Ах ти, лиходій! Навіщо випустив дівчину? Чому очі їй не видер? Чому особа не подряпав?..
А кіт їй у відповідь:
- Я тобі стільки років служу, ти мені кісточки обгризеної не кинула, а вона мені м'ясця дала!
Вибігла баба-яга з хатинки, накинулася на собак:
- Чому дівчина не рвали, чому не кусали?..
Собаки їй кажуть:
- Ми тобі стільки років служимо, ти нам горілої скоринки не кинула, а вона нам хлібці дала!
Побігла баба-яга до воріт:
- Чому не скрипіли, чому не плескали? Навіщо дівчисько з двору випустили?..
Ворота кажуть:
- Ми тобі стільки років служимо, ти нам і водиці під п'ятки не підлила, а вона нам маслечка не пошкодувала!
Підскочила баба-яга до берізки:
- Чому дівчині очі не выстегала?
Берізка їй відповідає:
- Я тобі стільки років служу, ти мене ниточкою не перев'язала, а вона мені стрічку подарувала!
Стала баба-яга лаяти працівницю:
- Що ж ти, така-сяка, мене не розбудила, не покликала? Чому її випустила?..
Працівниця каже:
- Я тобі стільки років служу - ніколи доброго слова від тебе не чула, а хусточку вона мені подарувала, добре так лагідно зі мною розмовляла!
Покричала баба-яга, пошуміла, потім сіла в ступу і помчала в погоню. Товкачем поганяє, помелом слід замітає...
А дівчинка бігла-бігла, зупинилася, притулила вухо до землі і чує: земля тремтить, тремтить - баба-яга женеться, і вже зовсім близько...
Дівчинка дістала гребінь і кинула через праве плече. Виріс тут ліс дрімучий та високий: коріння дерев на три сажні під землю йдуть, вершини хмари підпирають.
Примчала баба-яга, стала гризти до ламати ліс. Вона гризе так ламає, а дівчинка далі біжить. Чи багато, чи мало часу пройшло, приклала дівчинка вухо до землі і чує: земля тремтить, тремтить - баба-яга женеться, і вже зовсім близько.
Взяла дівчинка рушник і кинула через праве плече. В ту ж мить розлилася річка - широка-преширокая, глибока-преглубокая!
Підскочила баба-яга до річки, від злості зубами заскрипіла - не може через річку перебратися. Вернулася вона додому, зібрала своїх биків і погнав до річки:
- Пийте, мої бики! Випийте усю річку до дна!
Стали бики пити, а вода в річці не убуває. Розсердилася баба-яга, лягла на берег, сама стала воду пити. Пила, пила, пила, пила, пила, поки не лопнула.
А дівчинка тим часом знай біжить та біжить. Увечері повернувся додому батько і питає: у дружини:
- А де ж моя донька?
Баба каже:
- Вона до тітоньки пішла - голочку та ниточку попросити, та ось затрималася.
Занепокоївся батько, хотів було йти шукати доньку, а дочка прибігла додому, захекався, віддихатися не може.
- Де ти була, доню? - запитує батько.
- Ах, батюшка! - відповідає дівчинка. - Мене мачуха послала до своєї сестри, а сестра її - баба-яга, кістяна нога. Вона мене хотіла з'їсти. Насилу я від неї втекла!
Як дізнався все це батько розсердився він на злу бабу і вигнав її брудним помелом геть з дому. І став він жити удвох з донькою, дружно так добре. Тут і казці кінець.
