У старого зі старою не було дітей. Вік прожили, а дітей не нажили. От зробили вони колодочку, загорнули її в пелюшку, стали качати так прибаюкивать:
- Спи-тко, засни, дитино Терешечка, -
Всі ластівки сплять,
І касатки сплять,
І куниці сплять,
І лисиці сплять,
Нашому Терешечке
Спати велять!
Качали так, качали та прибаюкивали, і замість колодочки став рости синочок Терешечка - справжня ягідка.
Хлопчик ріс-підростав, розум приходив. Старий зробив йому човник, пофарбував його білою фарбою, а весельцы - червоною. Ось Терешечка сів у човник і каже:
- Човник, човник, пливи далече,
Човник, човник, пливи далеко.
Човник і поплив далеко-далеко. Терешечка став рибку ловити, а мати йому молочко і сирок стала носити.
Прийде на берег і кличе:
- Терешечка, мій синочку,
Приплынь, приплынь на бережочек,
Я тобі їсти-пити принесла.
Терешечка здалеку почує матушкин голос і підпливе до бережку. Мати візьме рибку, нагодує, напоїть Терешечку, змінить йому сорочечку і поясок і відпустить знову ловити рибку.
Дізналася про те відьма. Прийшла на бережок і кличе страшним голосом:
- Терешечка, мій синочку,
Приплынь, приплынь на бережочек,
Я тобі їсти-пити принесла.
Терешечка розпізнав, що не матушкин це голос, і каже:
- Човник, човник, пливучи далече,
То не матінка кличе мене.
Тоді відьма побігла в кузню і велить коваля перекувати собі горло, щоб голос став як у Терешечкиной матері.
Коваль перекував їй горло. Відьма знову прийшла на бережок і заспівала голосом точнісінько рідної матінки:
- Терешечка, мій синочку,
Приплынь, приплынь на бережочек,
Я тобі їсти-пити принесла.
Терешечка обізнався і підплив до бережку. Відьма його схопила, мішок посадила і побігла. Принесла його в хатинку на курячих ніжках і велить своїй дочці Оленці затопити піч спекотніше і Терешечку засмажити.
А сама знову пішла на раздобытки. Ось Оленка истопила піч жарко-жарко і каже Терешечке:
- Лягай на лопату.
Він сів на лопату, руки, ноги розкинув і не пролазить в піч. А вона йому:
- Не так ліг.
- Та я не вмію - покажи як...
- А як кішки сплять, як собаки сплять, так і ти лягай.
- А ти ляж сама так повчи мене.
Оленка сіла на лопату, а Терешечка її в піч і пхнув і закрив заслінкою. А сам вийшов з хатинки і заліз на високий дуб.
Прибігла відьма, відкрила грубку, витягла свою дочку Оленку, з'їла, кістки обглодала.
Потім вийшла на двір і стала кататися-валятися на траві.
Катається-валяється і примовляє:
- Покатаюсь я, поваляюсь я, Терешечкина м'ясця наївшись!
А Тереешечка їй з дуба відповідає:
- Покатайся-поваляйся, Аленкина м'ясця наївшись!
А відьма:
- Не листя чи це шумлять?
І сама - знову:
- Покатаюсь я, поваляюсь я, Терешечкина м'ясця наївшись!
А Терешечка все своє:
- Покатайся-поваляйся, Аленкина м'ясця наївшись!
Відьма глянула і побачила його на високому дубі. Кинулася гризти дуб. Гризли, гризли - два передніх зуба виламала, побігла в кузню:
- Кузнець, коваль! Скуй мені два залізних зуба.
Коваль скував їй два зуба.
Повернулася відьма і стала знову гризти дуб. Гриз, гриз і виламала два нижніх зуба. Побігла до коваля:
- Кузнець, коваль! Скуй мені ще два залізних зуба.
Коваль скував їй ще два зуба. Повернулася відьма й знову стала гризти дуб. Гризе - тільки тріски летять. А дуб вже тріщить, хитається. Що тут робити? Терешечка бачить-летять гуси-лебеді. Він їх просить:
- Мої Гуси, лебедята!
Візьміть мене на крила,
Заберіть до батюшки, до матінки!
А гуси-лебеді відповідають:
- Га-га, за нами ще летять - поголоднее нас, вони тебе візьмуть.
А відьма погризе-погризе, погляне на Терешечку, облизнется - і знову за справу...
Летить інше стадо. Терешечка просить:
- Мої Гуси, лебедята!
Візьміть мене на крила,
Заберіть до батюшки, до матінки!
А гуси-лебеді відповідають:
- А-а-га, за нами летить защипанный гусеня,
він тебе візьме-донесе.
А відьмі вже трохи залишилося. Ось-ось впаде, дуб.
Летить защипанный гусеня. Терешечка його просить:
- Гуска-лебідь ти мій! Візьми мене, посади на крильця, віднеси до батюшки, до матінки.
Зглянувся защипанный гусеня, посадив Терешечку на крила, стрепенувся і полетів, поніс його додому.
Прилетіли вони до хати, сіли на травичці. А баба напекла млинців - поминати Терешечку - і каже:
- Це тобі, старче, блін, а це мені блін.
А Терешечкин голос під вікном:
- А мені блін?
Баба почула і каже:
- Погляньте-но, дідок, хто там просить блінок?
Старий вийшов, побачив Терешечку, призвів до баби - пішло обниманье!
А защипанного гусеня відгодували, відпоїли, на волю пустили, і став він з тих пір широко крилами махати, вперед стада літати так Терешечку згадувати.
