В одному селі жила бідна старенька; і набрала вона одного разу ціле блюдо бобів, і збиралася їх варити. На вогнищі своєму вона вздула порядна вогник, а щоб він розпалювався веселіше, підкинула у вогонь пучок соломи.
Коли вона стала зсипати боби в горщик, один боб непомітно зісковзнув з страви, впав на підлогу і опинився там поруч з соломинкою; а тут ще до них обох вискочив і розпечений вугілля з печі.
Тоді соломинка повела мова і сказала: "Любі друзі, звідки це ви сюди прийшли?"
Вугілля відповідав: "Я, щастя, вислизнув від вогню, і якщо б я цього не домігся, то загибель моя була б неминуча: довелося б в золу перегоріти".
Боб додав: "Так от і я теж якось уцілів; і якби стара засадила мене в горщик, довелося б і мені розваритися в кашу, як і всім моїм землякам". - "І мені теж пощастило, - сказала соломинка, - всіх моїх побратимів баба спалила і на вітер димом пустила - з півсотні соломинок разом захопила в жменю, та й прикінчила. А ось мені таки пощастило - промайнула у неї між пальців".
"А що нам тепер робити?" - запитав у товаришів вуглинку.
"По-моєму, - відповів боб, - так як нам вдалося щасливо уникнути загибелі, то ми і повинні діяти заодно, як добрі товариші; а щоб нас тут знову не спіткало якесь нещастя, нам слід усім разом виселитися звідси і переїхати в іншу країну".
Це пропозиція сподобалося іншим приятелям, і вони зібралися всі разом у дорогу.
Незабаром, однак, вони підійшли до маленького струмка, а так як через нього не було перекинуто ні містка, ні дощечки, то вони і не знали, як їм переправитися.
Соломинці прийшло в голову мудре рішення, і вона сказала: "Я перекинусь поперек струмка, а ви зможете переправитися на мене, як на мосточку".
Ось і розтягнулася соломинка з бережка на бережок, і вуглинку, гарячий і скоренький по природі, зараз задумав перебігти по новозбудованому мосточку.
Але як він дістався до середини так заслышал під собою плескіт води, його страх і охопив: він зупинився і не міг рушити далі.
Соломинка загорілася, розпалася на дві частини і впав у струмок; угольок впав у воду слідом за нею, зашипів у воді і був такий.
Боб, який з обережності все ще залишався на березі, став що є сечі реготати над своїми приятелями і реготав до того, що нарешті луснула.
Довелось би і йому пропадати, якби на його щастя не трапився тут же мандрівний кравець: він відпочивав на березі струмка.
Зглянувся над бобочком, дістав голку і нитку і зшив обидві половинки.
Боб дуже дякував, але так як кравець пустив у справу чорну нитку замість білої, то з тих пір у всіх бобів залишився чорний шов посередині.
