Жили-були на білому світі півник із курочкою. Ось і сказав півник курочці: "Тепер саме час горіхам зріти; підемо на гору і насолодитись ними досхочу, поки їх білка все до себе не перетаскала". - "Добре, - відповідала курочка, - потішив утробушку".
І пішли вони на гору, і так як день був світлий, то вони і залишалися там до самого вечора.
І, право, вже не знаю - наїлися вони занадто щільно або зарозумілість їх охопило, але тільки не захотілося їм повертатися додому пішки, і півнику довелося змайструвати невелику візок з горіхової шкаралупи.
Коли віз була готова, курочка зараз у неї вмостилася і каже півнику: "А ну-ка, впрягайся так вези мене". - "Ще що вигадала, - сказав півень, - так я краще пішки додому піду, ніж впрягатися стану. Ні, між нами такої домовленості не було. Кучером ще, мабуть, готовий бути і сидіти на козлах, а щоб на собі тягнути - не згоден!"
Між тим, поки вони сперечалися, заторохтіла на них качка: "Ах ви, злодії, та хто вам дозволив мій ліщина на горі ходити? Ось Ужо поплатитися за це!" - і з розкритим дзьобом налетіла на півника. Проте ж півник, не будь промах, клюнув качку в черево, а потім вже так хоробро напав на неї зі своїми шпорами, що вона стала просити пощади і охоче зобов'язалася у вигляді покарання тягнути на собі віз.
Тут вже півник виліз на козли кучером і давай поганяти: "Качка, валяй в усі лопатки!"
Проїхавши частину шляху, вони зустріли ще двох подорожніх: шпильку і голку.
Ті крикнули: "Стій, стій!" - і стали говорити, що ось, мовляв, зараз стемніє, тоді їм і кроку не можна ступити далі, та й брудно, мовляв, дуже по дорозі - так не можна їм теж у візку примоститися, а то вони в кравецькій готелі біля воріт застоялися і близько пива запоздались.
Півник, бачачи, що вони худі хлопці, місця багато не займуть, узяв їх обох у віз, тільки з тією угодою, щоб вони ні йому, ні його курочку на ноги не наступали.
Пізно ввечері приїхали вони до готелю, і так як їм не хотілося далі їхати вночі, та й качка ледве на ногах трималася і то на один бік, то на інший валилася, то й загорнули в готель.
Господар готелю спочатку став було ламатися так говорити, що у нього, мовляв, в будинку місця немає, та й то подумав, що приїжджі - народ не важливий; потім, однак, здався на їх солодкі слова, обіцянки, що ось, мовляв, йому дістанеться яєчко, яке курочка дорогою знесла, та крім того і качку він теж може утримати при собі, а та, мовляв, кожен день по яєчка кладе...
Здався - і впустив їх ночувати.
Вони, звичайно, веліли собі подати вечерю і цього вечері надали належну честь.
Ранешенько вранці, коли ще тільки трохи брезжилось і всі ще спали, півник розбудив курочку, дістав яєчко, проклевал його, і вони разом їм поснідали, а яєчні половинки кинули на вогнище.
Потім пішли до голці, яка ще спала, взяли її за вушко і загнали в подушку хазяйського крісла; нарешті добралися і до шпильки, взяли її та й прикололи до рушника господаря, а самі, як ні в чому не бувало, давай Бог ноги!
Качка спала під відкритим небом у дворі, почула, як вони ушилися, і теж збадьорилася; рознюхала якийсь струмочок і попливла за течією його - і звідки спритність взялася! Не то, що воза тягти!
Тільки вже години через два протер собі господар очі на своїй пуховій перині, вмився і тільки хотів було утереться рушником, як шпилька дряпнула його по обличчю і провела червоний рубець від вуха до вуха. Пішов він в кухню і хотів було трубочку закурити; але ледве тільки підійшов до вогнища обидві яєчні шкаралупи як стрибнуть йому в очі... "Та що ж це сьогодні все моїй голові дістається!" - сказав він про себе і з досадою опустився на дедовское крісло, але зараз же схопився з нього і крикнув: "Ай, ай!" - тому що голка його дуже боляче (і не в голову) вколола.
Тут вже він зовсім розлютився і став у всіх цих витівки підозрювати цих приїжджих, які напередодні прибули так пізно: пішов, подивився - а їх і слід прохолов.
Тут він дав собі клятву ніколи більше не пускати до себе під дах всякий набрід, який споживає багато, не платить нічого - так ще у вигляді подяки пускається ось на які штуки.
