Кішка познайомилася з мишкою і стільки співала їй про свою велику любов і дружбу, що мишка нарешті погодилася оселитися з нею в одному будинку і завести спільне господарство. "Так, ось до зими треба б нам наготувати припасів, а не то доведеться голодувати, - сказала кішка. - Ти, мишка, не можеш адже усюди ходити. Того гляди, закінчиш тим, що в мишоловку догодиш".
Добра порада був прийнятий і про запас куплений горщик жиру. Але не знали вони, куди його поставити, поки нарешті після довгих міркувань кішка не сказала: "Я не знаю місця для зберігання краще кірхи: звідти ніхто не наважиться вкрасти що б то не було; ми поставимо горщик під вівтарем і приймемось за нього не перш, ніж нам дійсно потрібно".
Отже, горщик поставили на зберігання у вірному місці; але небагато часу минуло, як захотілося кішці скуштувати жирку, і говорить вона мишці: "Ось що я хотіла тобі сказати, мишка: звана я до сестри двоюрідної на хрестини; вона народила синочка, білого з темними плямами - так я кумою буду. Ти пусти мене сьогодні в гості, а вже домашнім господарством одна позаймись". - "Так, так, - відповідала миша, - іди собі з Богом; а якщо щось смачне з'їсти доведеться, згадай про мене: я і сама б не проти випити трішки солодкого червоного крестинного винця".
Все це були вигадки: у кішки не було ніякої двоюрідної сестри, і ніхто не кликав її на хрестини. Пішла вона прямісінько у кірху, пробралася до горшочку з жиром, стала лизати і злизала зверху жирну плівочку. Потім прогулялася по міських дахах, оглянулась кругом, а потім розтягнулася на сонечку, облизуючись кожен раз, коли згадувала про горщику з жиром.
Тільки ввечері повернулася вона додому. "Ну, ти повернулася, - сказала миша, - вірно, весело день провела". - "Так, непогано", - відповіла кішка. "А як звали новонародженого?" - "Початочек", - коротко відповіла кішка. "Початочек?! - вигукнула миша. - Ось так дивно дивне ім'я! Або воно прийнято у вашій родині?" - "Так про що тут міркувати? - сказала кішка. - Воно не гірше, ніж Крошкокрад, як звуть твоїх хрещеників".
Трохи згодом знову здолало кішку бажання поласувати. Вона сказала мишці: "Ти повинна надати мені послугу і ще раз одна подбати про господарстві: я вдруге запрошено на хрестини і не можу відмовити, так як у новонародженого відмітина є: біле кільце навколо шиї".
Добра миша погодилася, а кішка позаду міської стіни прослизнула в кірху і з'їла з полгоршочка жиру. "Ось вже саме ніщо так не смакує, як те, що сама в своє задоволення поїси", - сказала вона, дуже задоволена своїм вчинком.
Коли вона повернулася додому, миша знову її питає: "Ну, а як цього дитинчати нарекли?" - "Середочкой", - відповіла кішка. "Середочкой?! Та що ти розповідаєш?! Такого імені я зроду не слыхивала і б'юся об заклад, що його і в святцях немає!"
А у кішки скоро знову слинки потекли, захотілося поласувати. "Бог любить трійцю! - сказала вона мишці. - Знову мені кумою бути доводиться. Дитинча весь чорний як смола і тільки одні лапки у нього біленькі, а на всьому тулубі жодного білого волоска не знайдеться. Це трапляється у два роки раз: ти б відпустила мене туди". - "Початочек, Середочка... - відповідала миша. - Це такі дивні імена, що мене роздум бере". - "Ти стирчиш вдома у своєму темно-сірому байковому халаті і зі своєю довгою косицей, - сказала кішка, - і причудничаешь: ось що значить вдень не виходити з будинку".
Мишка під час відсутності кішки прибрала всі кімнатки і весь будинок привела в порядок, а кішка-лакомка дочиста вылизала весь горщик жиру. "Тільки тоді на душі і спокійно, коли всі з'їж", - сказала вона собі і лише пізні вночі повернулася додому, сита-пресытая.
Мишка зараз же запитала, яке ім'я дали третій дитинчаті. "Воно тобі, мабуть, теж не сподобається, - відповідала кішка, - крихітку назвали Последышек". - "Последышек! - вигукнула миша. - Це саме підозріле ім'я. Я його щось досі не зустрічала. Последышек! Що б це значило?" Вона похитала головою, згорнулася калачиком і лягла спати.
З того часу ніхто вже кішку більше не кликав на хрестини, а коли підійшла зима і біля будинку не можна було знайти нічого їстівного, мишка згадала про своєму запасі і сказала: "Ходімо, кисонька, проберемося до припасенному нами горшочку з жиром, то-то смачно поїмо". - "О, так, - відповідала кішка, - буде смачно! Так само смачно, як якщо б ти свій тонкий язичок у віконце висунула".
Вони вирушили, а коли дійшли до мети, то знайшли горщик, хоча і на своєму місці, але зовсім порожнім. "Ах, - сказала миша, - тепер я бачу, що сталося: тепер мені ясно, який ти мені справжній друг! Ти все пожрала, коли на хрестини ходила: спершу почала, потім до середочки добралася, потім..." - "Замолчишь ти?! - скрикнула кішка. - Ще одне слово - і я тебе з'їм!"
У бідної мишки вже на язиці крутилося: "Последышек!" - і ледь зірвалося в неї це слово, як одним стрибком підскочив до неї кішка, схопила її і... проковтнула.
Ось так-то! Чого тільки на світі не буває!..
