|
1
Може бути, пора вгамуватися,
Але я, грішним ділом, не люблю
Приказку, що мати синицю
Краще, ніж сумувати за журавлю.
Я стою, махаю йому, як другові,
Хочеться мені думати про нього,
Ніби летить він не на південь,
А в долину дитинства мого.
2
Нехай над нашою школою він покружляйте,
Вдячний передасть привіт,
Нехай подивиться, чи все ще служить
Старий наш учитель чи ні.
Ми його не слухалися, гульвіси,
Він ставав все белей...
Пам'ятаю, як любив він у Бернеса
Пісню все про тих же журавлів...
3
Пам'ятаю, ми затихли серед уроку:
Плив у віконці білий клин далеко...
Мабуть, надією і докором
Служать людині журавлі.
|
