|
Конюшина дикий та полин,
Так ромашка з медуницею.
Хмара, підібравши поли,
Неуклюжисто пустує.
Повитиця та пирій,
І кропива вздовж дороги.
А з хмари - Дождилей
Виліз - розминає ноги.
То довгою бахромою
Ходить по полю трясе,
То чи мокрій бородою.
Ось від цього і ллє.
Проливайся скоріше,
Бородатий Дождилей,
Чи ти і справді
Причепився, як реп'ях?
Ніякої і не репей він -
Обурився тут реп'ях,
Став колючий і ерепенист:
Він - звичайний Дождилей.
|
