|
Я гуляв
вранці,
розганяючи
сон, сон.
Зухвалий вітер
з рук
трохи не вирвав
зонт, парасолька.
- Тихіше, Вітер,
а те,
натворишь ти
бід, негараздів! -
Вітер дмухнув
в пальто:
"Не утихну,
ні, ні..."
Взяв парасолю,
ніби прут,
і за Вітром
хлоп, хлоп!
Ну, а Дощ -
тут як тут :
не з розмахом
у лоб в лоб. |
