|
Небо хмуриться сердито,
Жене з двору хлопців,
У мене вікно відкрите,
Хмари в кімнату дивляться.
Хоч зовсім я не боягуз,
Сховаюся швидко під плащем.
Хмари дивляться - немає хлопчаки,
І заплакали дощем.
Краплі барабанять-палиці,
На дворі темно.
Мені їх шкода стало,
І я виглянув у вікно.
«Хмаринки, вистачить, годі!
Вас ніхто не ображав.
Під плащем я був, в серванті!!!»
Дивно, дощик перестав. |
