Мені дуже подобається дивитися, як працює рульової. Та, власне, це і роботою назвати не можна. Він сидить у високому кріслі, поклавши одну руку на штурвал. Штурвал схожий на автомобільну кермо, але менше.
Рульовий чіпає легенько штурвал, і ніс криголама слухняно повертається туди, куди направив його стерновий. А куди повертати, рульовому зазначає старший помічник капітана.
- Ліво руля! - голосно каже старпом.
- Ліво руля, - неодмінно повторює рульової. Це треба для того, щоб було ясно, що рульової правильно зрозумів наказ. Як це цікаво і важливо!
На містку взагалі все цікаво. Сюди приходять моряки, що несуть вахту внизу, у різних механізмів, у атомного реактора. Моряки розмовляють, жартують, подначивают один одного.
Я тут дізнаюся і людей, і життя корабля.
- Хочеш поїхати? - раптом запитує старпом.
Я мало не підстрибнув. Звичайно, хочу! Ще як хочу! Як він здогадався? Я ж нікому не казав, що мрію про це. Я стояв за штурвалом судів та на Волзі і Каспійському морі, але криголам - це клас! Мої друзі помруть від заздрості.
Сів я в крісло, поклав руки на штурвал. Рульовий поруч стоїть.
- Курс десять! - Командує старпом.
- Курс десять, - повторюю, дивлюся на компас і повертаю штурвал, щоб стрілка зупинилася на десяти градусах.
Стрілка зупинилася, а криголам продовжує повертати вліво.
Рульовий підвернув штурвал трохи вправо.
- Треба погасити інерцію ходу.
- Так тримати! - командує старпом.
- Так тримати, повторюю я, але криголам «так» не тримає, норовить повз ополонки пройти і на крижину наскочити.
Рульовий знову підвернув штурвал.
- Ні, - кажу, - сідай ти,боюся, не вийде у мене.
Рульовий зайняв своє крісло і криголам впевнено, не нишпорячи носом, пішов вперед
"Ну і правильно, - думав я. - Нехай рульової управляє. А то я зарулю куди-небудь убік, а мені мерщій на полюс треба. І так з самого дитинства цього чекаю!"
