Море спокійне і тихе, і бухта, до якої ми підходимо, теж тиха. Напевно, в ній і в негоду тихо, недарма ж її назвали - Тиха.
На березі 6 будиночків, ще якісь будівлі... Будиночки є, а в будиночках - нікого.
Давно-давно, в 1929 році, у цій бухті на острові Гукера Землі Франца Йосипа побудували станцію, щоб спостерігати і вивчати погоду. Там жили і працювали двадцять вчених-метеорологів. У будь-яку погоду і полярним днем, і похмурої полярної ночі працювали вчені. А у вільний час читали книжки, грали в шахи.
А чим було займатися? Телевізорів ще не придумали, кіно у них теж не було. Так вони і жили.
Так от, кіно у них не було, але одного разу до них приїхали справжні кіношники знімати фільм «Семеро сміливих». Ваші бабусі і дідусі пам'ятають його. Розповідь там йшла про вчених-полярників, тобто про них! Це ж здорово, коли про тебе кіно знімають. Тільки ролі грали справжні артисти. І зйомки були справжніми, тобто натуральними: їх острів, їх бухта, їх будиночки і життя.
Та ось тільки це кіно про себе вони не скоро змогли подивитися. В 1941 році почалася війна і до кінця війни, до 1945 року, їх ніхто не відвідував. Чи забули про них, то можливості не було. Уявляєте: чотири роки вони жили без продуктів, без мила, без сірників. А харчувалися тим, що били моржів і білих ведмедів. А що робити? Треба було виживати.
Після війни вони змогли повернутися додому і, напевно, подивилися фільм про себе. Але я цього не знаю.
Потім у сімдесятих роках станцію закрили...
А зараз в бухті Тихій висаджується група молодих вчених з інституту Арктики і Антарктики. Вони будуть наводити там порядок, прибирати, ремонтувати.
Тепер в бухті Тихій буде музей всім вченим-полярникам, які працювали і працюють зараз в Арктиці.
Треба буде потім відвідати цей музей, коли він відкриється.
