...Мешканці вулиць-сизарики спритно уникають коліс автомашин, жебракують і господарюють на балконах, як у себе вдома. І здавалося б, їм все трин-трава! Але ні - вони часто хворіють. То нежить підхоплять, то бронхіт. Чи маються животом, наївшись солі, якою двірники взимку посипають вулиці (з-за цього птахи часто отмораживают ноги).
Безневинний з вигляду сизарь здатний принести до нас в будинок справжнє горе: заразити людей орнітозом (картина цієї хвороби схожа з запаленням легенів). Не всі птахи гинуть від орнітозу. Деякі, перехворівши, стають вірусоносіями: вірус зберігається в їх посліді і носової слизу. Так що частувати голубів з рук, може бути, і приємно, але небезпечно. І не треба милуватися, коли дитина годує голубів з розпатланим пір'ям і з хвостом, забрудненим сірими виділеннями.
У деяких містах світу голубів тепер видимо-невидимо. Вони бруднять пам'ятники і карнизи, проводять час біля їдалень і кафе, і не гребують ні пиріжками з м'ясом, ні морозивом. І все це аж ніяк не покращує санітарний стан вулиць. Щоб зменшити чисельність пернатих нахлібників, американці, наприклад, додавали в корм препарати, що знижують їх плодючість.
...У стародавні часи В Москві голубів було не так-то вже й багато. Їх не лякав дзвін, і «божі пташки» влаштовували гнізда прямо на сходинках дзвіниць. Жили вони і в химерних башточках Петровського палацу (Петровсько-Розумівське), зроблених спеціально для них. У перший тиждень великого посту по обидва боки величезного Москворецкая мосту влаштовувався «пісний ринок», де йшло традиційне годування голубів (згадайте картину К. Юона «Годування голубів на Червоній площі»)...
До середини сорокових років нашого століття московські сизарики вижили лише подекуди на Арбаті, Солянки і Ново-Басманний вулиці. Найбільш густа зграйка увивалась біля ресторану «Аврора», де підгодовували птахів працівники ресторану. Ці нечисленні голуби і стали родоначальниками нового навали птахів. В. К. Рахилин, спеціально цікавився цією історією, писав, що в наукових публікаціях тих років фігурували навіть номери будинків, де жили пернаті. Тепер такий перелік зайняв би об'ємисту книжищу.
У Москві в середині п'ятдесятих років всі раділи голубам. В найбільших стайках тоді було по 20-30 птахів. Для них будували житло, на площах старанно підгодовували. У 1960 році їх поголів'я перевищила 160 тисяч. Коли голуби почали всюди плутатися під ногами, голубники зникли з площ і скверів. Але зупинити «пернату окупацію» міста не вдалося. Скільки їх зараз - навряд чи відомо: Москва швидко зростає, і голуби заповнюють нові квартали, де пенсіонери навперебій годують їх хлібом, кашею, картоплею. А між тим спеціальні бригади міської ветеринарної служби відловлюють бурхливо розмножуються нахлібників.
Товариші, не варто бездумно сприяти зростанню голубиних зграй! Все добре в міру.
