Людина набагато витривалішими по відношенню до спеки, ніж звичайно думають: він здатний переносити в південних країнах температуру помітно вище тієї, яку ми в помірному поясі вважаємо ледь переносимої. Влітку в Середній Австралії нерідко спостерігається температура 46° в тіні; там відзначалися навіть температури в 55" в тіні (за Цельсієм). При переході через Червоне море в Перську затоку температура в корабельних приміщеннях досягає 50° і вище, незважаючи на безперервну вентиляцію.
Найбільш високі температури, що спостерігалися в природі на земній кулі, не перевищували 57°. Температура ця встановлена в так званій «Долині Смерті» в Каліфорнії. Спека в Середній Азії - найспекотніше місце нашого Союзу - не буває вище 50°.
Зазначені зараз температури вимірювалися в тіні. Поясню до речі, чому метеоролога цікавить саме температура в тіні, а не на сонці. Справа в тому, що вимірює температуру повітря тільки термометр, виставлений в тіні. Градусник, поміщений на сонці, може нагрітися його променями значно вище, ніж навколишнє повітря, і свідчення його анітрохи не характеризує теплового стану повітряного середовища. Тому й немає сенсу, говорячи про спекотної погоди, посилатися на показання термометра, виставленого на сонці.
Проводилися досліди для визначення вищої температури, яку може витримати людський організм. Виявилося, що при досить поступовому нагріванні наш організм в сухому повітрі здатний витримати не тільки температуру кипіння води (100°), але іноді навіть більш високу, до 160°С, як довели англійські фізики Благден і Чентрі, проводили заради досвіду цілі години у натопленій печі хлібопекарні. «Можна зварити яйця і зажарити біфштекс в повітрі приміщення, в якому люди залишаються без шкоди для себе», - зауважує з цього приводу Тіндаль.
Чим же пояснюється така витривалість? Те, що організм наш фактично не приймає цієї температури, а зберігає температуру, близьку до нормальної. Він бореться з нагріванням за допомогою рясного виділення поту; випаровування поту поглинає значну кількість тепла з того шару повітря, який безпосередньо прилягає до шкіри, і тим достатньою мірою знижує його температуру. Єдині необхідні умови полягають у тому, щоб тіло не стикалося безпосередньо з джерелом тепла і щоб повітря було сухим.
Хто бував у нашій Середньої Азії, той помічав, без сумніву, як порівняно легко переноситься там спека в 37 і більше градусів Цельсія. 24-градусна спека в Ленінграді переноситься набагато гірше. Причина, звичайно, під вологості повітря в Ленінграді і сухості його в Середній Азії, де дощ - явище вкрай рідкісне*.
* Цікаво, що там мій кишеньковий гігрометр двічі в червні місяці показав нуль вологості (13 і 16 червня 1930 р.).
