У широкому просторі океану гинуть щорічно тисячі великих і дрібних суден, особливо у воєнний час. Найбільш цінні і доступні з затонулих кораблів стали витягати з дна моря. Радянські інженери і водолази, що входять до складу ЕПРОН (тобто «Експедиції підводних робіт особливого призначення»), прославилися на весь світ успішним підйомом більш ніж 150 великих суден. Серед них одне з найбільших - криголам «Садко», затонулий на Білому морі в 1916 р. через недбалість капітана. Пролежавши на морському дні 17 років, цей чудовий криголам був піднятий працівниками ЕПРОН і знову вступив в дію.
Техніка підйому була цілком заснована на застосування закону Архімеда. Під корпусом затонулого судна в грунті морського дна водолази прорили 12 тунелів і протягли крізь кожен з них міцне сталеве рушник. Кінці рушників були прикріплені до понтонам, навмисно потопленим біля криголама. Вся ця робота була виконана на глибині 25 м під рівнем моря.
Понтонами служили порожнисті непроникні залізні циліндри 11 м завдовжки і 5,5 м в діаметрі. Порожній понтон важив 50 тонн. За правилами геометрії легко обчислити його об'єм: близько 250 кубометрів. Ясно, що такий циліндр порожняком повинен плавати на воді: він витісняє 250 тонн води, сам же важить тільки 50; вантажопідйомність його дорівнює різниці між 250 і 50, тобто 200 тонн. Щоб змусити понтон опуститися на дно, його заповнюють водою.
Схема підйому «Садко»; показаний розріз криголама, понтони та стропи.
Коли кінці сталевих строп були міцно прикріплені до потопленим понтонам, циліндри стали з допомогою шлангів нагнітати стиснене повітря. На глибині 25 м вода тисне з силою 25/10 + 1, тобто 3,5 атмосфери. Повітря ж подавався в циліндри під тиском близько 4 атмосфер і, отже, повинен був витісняти воду з понтонів. Полегшені циліндри з величезною силою выталкивались навколишнього водою на поверхню моря. Вони спливали в воді, як аеростат у повітрі. Спільна підйомна сила при повному витіснення води з них дорівнювала б 200 х 12, тобто 2400 тонн. Це перевищує вагу затонулого «Садко», так що заради більш плавного підйому понтони були звільнені від води тільки частково.
Тим не менш підйом здійснено лише після кількох невдалих спроб. «Чотири аварії терпіла на ньому рятувальна партія, поки домоглася успіху, - пише керував роботами головний корабельний інженер ЕПРОН Т. В. Бобрицький у книзі «Завоювання глибин». - Три рази, напружено очікуючи судна, ми бачили замість піднімається криголама стихійно вириваються вгору, в хаосі хвиль і піни, понтони та розірвані, гадюками звиваються шланги. Два рази показувався і знову зникав у безодні моря криголам, перш ніж сплив і остаточно втримався на поверхні».
