Те, що ми сказали про фотографії, до певної міри застосовно і до картин, створених рукою художника: їх краще всього розглядати теж з належного відстані. Тільки при цьому умові відчуєте ви перспективу і картина видасться не плоскою, а глибокої і рельєфною. Корисно дивитися також однією, а не двома очима, особливо на картини невеликих розмірів.
“Давно відомо, - писав з цього приводу англійський психолог Ст. Карпентер у згаданому творі, - що при уважному розгляданні картини, де перспективні умови, світло, тіні і загальне розташування деталей строго відповідають зображуваної дійсності, вироблене враження набагато жвавіше, якщо дивитися одним оком, а не обома, і що ефект посилюється, коли ми дивимося через трубку, що виключає всю сторонню обстановку картини. Факт цей пояснювали раніше абсолютно помилково. „Ми бачимо одним оком краще, ніж двома, - говорить Бекон, - бо життєві духи зосереджуються при цьому в одному місці і діють з більшою силою".
Насправді ж тут справа в тому, що коли ми дивимося обома очима на картину в помірному відстані, то змушені визнати її плоскою поверхнею; коли ж ми дивимося тільки одним оком, розум наш легше може піддатися враженню перспективи, світла, тіней і т. д. Звідси, коли ми пильно вдивляємося, картина набуває незабаром рельєфність і може навіть досягти тілесності реального ландшафту. Повнота ілюзії головним чином залежатиме від вірності, з якою відтворена на картині дійсна проекція предметів на площині... Перевага бачення одним оком залежить в цих випадках від того, що розум вільний тлумачити картину по своєму свавіллю, коли ніщо не змушує його бачити в ній плоску картину".
Зменшені знімки з великих картин нерідко дають більш повну ілюзію рельєфності, ніж оригінали. Ви зрозумієте, чому це відбувається, якщо згадаєте, що при зменшенні картини скорочується то зазвичай велику відстань, з якого слід розглядати зображення, тому знімок набуває рельєфність вже на близькій відстані.
