|
Літнім ранком спозаранку
Я на луг йду гуляти.
Щоб не загубитися, -
Тата за руку веду.
Що ми бачимо?
Ось так диво!
У свіжій ранковій красі
На лузі квіти і трави
Вмиваються росою.
Я не маленька, знаю,
І хоча мені не до лиця,
Щоб не промокнути до нитки,
На плече сідаю до батька! |
