|
Як-то раз в далеких лісах,
На кучугурах белобоких,
Чекали звірі Новий рік,
Так водили хоровод.
Сонце зимове сяє,
Лід на річці замерзає.
Ліс під білими килимами.
Новий рік не за горами.
Засніженими луками,
По замерзлих берегів,
Через хащі лісові
Сани мчать розписні!
В червоній шубі Дід Мороз,
Він Снігуроньку привіз,
Буде внучка чаклувати,
Диво-ялинку запалювати!
Щоб весь лісовий народ
Веселився в Новий рік:
Щоб співали і танцювали
Конфеті на сніг кидали,
Щоб разом співали пісні
І на ялинку дивилися.
Під саньми сніг скрипить,
Дід Мороз втомився і спить.
Тільки щось раптом сталося!
У сірих хмарах сонце сховалося:
Завірюха - зимова цариця
На чарівних крилах мчить:
- Не бувати в лісі веселощам,
Не танцювати вам всім під ялиною!
Принесу я вам біду
І Снігурку вкраду!
Хуртовина виє, завірюха злиться,
У шаленому танці кружляє,
Все замела снігами
І Снігурку забрала.
Дід Мороз прокинувся: - Ах!
Тільки рукавиця в руках!
Де ти, внучка, озовися
І на свято до нас повернися!
Але у відповідь лише тиша.
Далеко тепер вона:
На далекій снігову хмару,
У піднебесній білої крутіше,
За срібним парканом,
За вікном з сивим візерунком,
В чудовому замку крижаному
Спить Снегурка тихим сном.
Дід Мороз скликав звірів:
- Збирайтеся мерщій,
Внучці допоможіть милій,
Так до мене її поверніть!
Звірі почали перешіптуватися:
- Як же з хурделицею нам змагатися?!
Як Снігуроньку знайти,
Як же нам її врятувати?
Мовить мудра сова:
- У стародавній книзі є глава,
Як дістатися до чертога.
Там вказана дорога!
Як за ельником колючим,
Так за лісом, за дрімучим,
За скелястими горами,
За сосновими борами,
На галявині біля обриву
Велично і красиво,
Підпираючи небо,
Ялина росте величезна!
Немов башта товстий стовбур,
Гілки-лапи немов стіл,
Шишок грона бородою,
Біля підніжжя сивий мох.
Ви, відважні звірятка,
Дістаньтеся до верхівки,
Аж до самого кінця,
А звідти - до палацу.
Ви Снігуроньку хапайте,
Тікайте, відлітайте,
Так триматися один за одного,
Може, вас не чіпатиме завірюха!
Розхрабрився тут зайченя,
Хвіст трубою підняв лисеня,
У шлях рушили кабани
І вовченята-буркуни.
Мудрий дідусь бобер
Птахів зібрав у кольоровий килим,
Той килим, як літак,
Усіх до замку донесе!
Немов строката поляна,
Наче шаль для велетня,
Немов святковий салют:
Птахи вгору звірів несуть!
В червоних майках снігурі,
Куріпки, глухарі,
Горобці та омелюхи
В замок до хурделиці полетіли.
На землі залишився лось -
Шкода, ніяк не вдалося
Вгору підняти його такого
Довгоногого, великого!
У царстві хуртовини краса,
Тільки нудно - порожнеча.
Лише морозні візерунки,
Так бурульки, наче гори.
В снігових іскрах купала,
Крижані дзеркала,
Сад чарівний з льоду,
А Снегурка спить - біда!
Звірі влізли в палац:
І тепло від їхніх сердець
Розтопило чаклунство:
Тільки калюжа - немає його!
Тут прокинулась Снігуронька,
Здивувалася, озирнулася,
А навколо повно звірів,
Всі кричать: - швидше, Швидше!
Прокидайся, піднімайся,
Тікай, поспішай, рятуйся!
А не то прокинеться завірюха,
І тоді нам буде непереливки!
Раптом пролунав грім і дзвін,
Сніг летів зі всіх сторін,
Всі плясало і крутилося:
Тут з'явилася господиня!
Завірюха просто обмерла:
- Я вас в гості не звала!
Пригощати я вас не буду -
Забирайтеся-но звідси!
Сміливо вийшов до хурделиці їжак:
- Ти Снігуроньку не чіпай!
Та не стій-ка на шляху!
Ми прийшли врятувати її!
Завірюха раптом зареготала,
Замела, загрохотала:
- Від мене вам не піти,
І Снігурку не врятувати!
Але прийшов на допомогу сонце
І променем через віконце
Хуртовини лютою торкнулося,
А потім як размахнулось,
Як вдарило по льоду:
- Завірюха, я йду до тебе!
Розтоплю я твій палац,
Царству злобному кінець!
Забрали на крилах птахи
І Снігурку, і лисицю,
І кроликів, і вовченят,
І мишеняти, і білченят!
Тільки до лося всі спустилися,
Раптом на ялинці заіскрилися
Небувалої краси
Сріблясті квіти,
І гірлянди крижані,
Сріблясті, різьблені,
Прикраси, кулі,
Дощ з тонкої мішури!
На верхівку сонце село:
- Шпиля ні, зовсім не справа!
Замок Хуртовини я розбила,
А про шпиль зовсім забула!
Посияю на верхівці,
Гей, не проти ви, звірі?!
Все, звичайно, погодилися,
Танцювати на радощах пустилися.
Наспів і Дід Мороз,
Він мішок у санях привіз!
Підходьте, не позіхайте,
Так приймайте подарунки!
Звірі стрибали, сміялися,
У саней вони штовхалися.
І подарунків всім вистачило:
То-то весело там було!
Місяць сонце замінив,
Зірки з неба поманив,
Сріблом вони злетіли
І розсипалися по їли.
Новий рік ступав легко
У білий сніг, як молоко.
Вітром тихим він промчав
І на іскорки розпався.
Диво-іскри на доріжці,
На кучугурі, на долоньці,
Чари в лісі металося:
Всім по іскорці дісталося! |
