|
Присвячується кн. Е. П. Довгорукою
Самотньо виростала
Струнка ялинка в лісі,-
Холод змолоду дізналася,
Часто бачила грозу.
Але, покинувши рідний ліс,
Ялинка бідна знайшла
Гостинний куточок,
Новим життям зацвіла.
Вся вогнями осветилась,
В срібло вся прибралася,
Немов знову вона народилася,
У кращий світ перенеслася.
Діти потреби і смутку!
Точно ялинку, вас, сиріт,
Материнськи приголубили
І приховали від негараздів.
Обігріли, прихистили,
Святий і світлий ваш притулок,
Тут вас рано навчили
Полюбити добро і праця.
І добра живе насіння
Не на камінь впаде:
Дасть Господь, воно під час
Плід сотеро принесе.
Розпочато сівбу в ім'я Бога.
Подрастайте, в добрий час!
Життя тісна дорога
Пораздвинется для вас.
Але невзгода ль вас застане
На шляху, або порок
Мережі хитрі розставить -
Дитинства пам'ятайте урок.
Для боротьби дано сила;
Не рідний по крові,
Вам світло істини відкрило
Серце, повне любові.
І про нього воспоминанье
Хай береже вас у дні тривог,
В пору щастя і страждання,
Як добра святої заставу. |
