|
Люблю я біля ялинки одна посидіти.
Люблю я як слід роздивитись:
Які іграшки, не нудно їм,
Іль хто незадоволений своїм сусідством.
Ось поруч з Морозом висить бабка.
А з вовком зубастим, дивіться-коза.
Я думаю, холодно тут бабку
І дуже вже страшно бідоласі козі.
Я поруч з Морозом повішу зірку,
А козу цю сюди відведу.
Тут, до речі, квіточка зацвів золотий
І сонечко світить... - Ну, кізка, стій!
А ось дзвоник. Порцеляновий він.
До неї доторкнешся - почується дзвін.
А ось балерина, а ось півник.
З ним поруч - курча, як жовтий пушок.
А це - хлопавка, а це - прапорець,
А це - пастух, він грає в ріжок.
Стривайте, козу я повішу сюди.
Коза і пастух - чудово, так?
Ось куля полосатенький, це ведмідь.
Ось пташка - вона збирається співати.
А це - грибочок, а це місяць,
А це - запашного сіна копичка.
Стривайте, козу я повішу сюди.
Коза в копиці - чудово, так?
Але раптом жалібно закричала коза.
Дивлюся - через сіна виблискують очі.
Сміюся до сліз: ось це справи!
Козу-то я до вовка знову привела!
Я, стало бути, ялинку обійшла кругом. |
