|
Добродушний папа Карло поставив поліно на стіл, в передчутті цікавої роботи потер руку об руку і взявся за молоток з рубанком. Падають тріски, стукає молоток, і поліно перетворюється... у веселого бешкетника Буратіно. Так починається захоплююча повість про пригоди дерев'яного чоловічка.
Чудесну казку «Золотий ключик або пригоди Буратіно» написав видатний радянський письменник Олексій Миколайович Толстой.
Ще в дитинстві Товстої познайомився з казкою італійського письменника К. Коллоді про пригоди ожила дерев'яної ляльки Піноккіо. Але Толстой по-своєму написав повну цікавих подій дитячу повість, залишивши в ній дуже небагато від оригіналу.
Веселий дерев'яний чоловічок з довгим носом веде нас у світ чудових і повчальних пригод за щастям - золотим ключиком.
Безжурний, розумний, пустотливий і мужній хлопчина Буратіно, завжди стоїть за справедливість, готовий боротися за скривджених і слабких. Він виявляється гідним ватажком маленького лялькового народу, що бореться проти злого Карабаса Барабаса, і після довгих небезпечних пригод досягає щастя.
«Золотий ключик» - твір яскравого оптимізму, бадьорості й гумору стало одним з найулюбленіших у радянської дітвори.
У 1936 році А. Н. Толстой приступив до створення п'єси за сюжетом «Золотого ключика». Та веселий безтурботний Буратіно переселився з казки в спектакль. «Золотий ключик» став героєм першої постановки знову відкрився за рішенням партії та уряду в 1936 році Центрального дитячого театру.
Музику до вистави написав композитор Л. А. Половинкин, режисерами були Н. Сац і Ст. Корольов, роль Буратіно виконувала Клавдія Коренєва.
Грамзапис, вироблена в 1962 році, відтворює вистава дитячого театру. У ролі Буратіно записана перша виконавиця - К. Коренєва, режисер і автор літературно-музичної композиції - Н. Сац, звукорежисер - В. Вепринцев. Виставу супроводжує музика Л. Половинкіна, повна казкової чарівності, таємничості, щирого веселощів. У фіналі торжествує тема щастя і добра.
Л. Гамазова
|
