Жили-були на світі три порося. Три брата. Всі однакового зросту, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками.
Навіть імена у них були схожі. Звали свині: Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф. Все літо вони перекидалися в зеленій траві, грілися на сонечку, ніжилися в калюжах.
Але ось настала осінь.
Сонце вже не так сильно припікало, сірі хмари тяглися над пожовтілим лісом.
- Пора нам подумати про зиму, - сказав якось Наф-Наф своїм братам, прокинувшись рано вранці. - Я весь тремчу від холоду. Ми можемо застудитися. Давайте побудуємо будинок і будемо зимувати разом під однією теплою дахом.
Але його братам не хотілося братися за роботу. Набагато приємніше в останні теплі дні гуляти і стрибати по лузі, ніж рити землю і тягати важкі камені.
- Встигнете! До зими ще далеко. Ми ще погуляємо, - сказав Ніф-Ніф і перекувырнулся через голову.
- Коли треба буде, я сам побудую собі дім, - сказав Нуф-Нуф і ліг в калюжу.
- Я теж, - додав Ніф-Ніф.
- Ну, як хочете. Тоді я буду один будувати собі дім, - сказав Наф-Наф. - Я не буду вас чекати.
З кожним днем ставало все холодніше і холодніше.
Але Ніф-Ніф і Нуф-Нуф не поспішали. Їм і думати не хотілося про роботу. Вони байдикували з ранку до вечора. Вони тільки й робили, що грали в свої поросячі ігри, стрибали і перекидалися.
- Сьогодні ми ще погуляємо, - говорили вони, - а завтра з ранку візьмемося за справу.
Але і на наступний день вони говорили те ж саме.
І тільки тоді, коли велика калюжа біля дороги стала вранці покриватися тоненькою скоринкою льоду, ледачі брати взялися нарешті за роботу.
Ніф-Ніф вирішив, що простіше і швидше за все змайструвати будинок із соломи. Ні з ким не порадившись, він так і зробив. Вже до вечора його хатина була готова.
Ніф-Ніф поклав на дах останню соломинку і, дуже задоволений своїм будиночком, весело заспівав:
|
- Хоч півсвіту обійдеш,
Обійдеш, обійдеш,
Краще вдома не знайдеш,
Не знайдеш, не знайдеш!
|
Наспівував цю пісеньку, він попрямував до Нуф-Нуфу.
Нуф-Нуф неподалік теж будував собі будиночок.
Він прагнув швидше покінчити з цим нудним і нецікавим справою.
Спочатку, так само як і брат, він хотів побудувати собі будинок із соломи. Але потім вирішив, що в такому будинку взимку буде дуже холодно. Будинок буде міцніше і тепліше, якщо його побудувати з гілок і тонких прутів.
Так він і зробив.
Він вбив у землю кілки, переплів їх прутами, на дах навалив сухого листя, і до вечора будинок був готовий.
Нуф-Нуф з гордістю обійшов його кілька разів колом і заспівав:
|
- У мене гарний будинок,
Новий будинок, міцний будинок,
Мені не страшний дощ і грім,
Дощ і грім, дощ і грім!
|
Не встиг він закінчити пісеньку, як з-за куща вибіг Ніф-Ніф.
- Ну, ось і твій будинок готовий! - сказав Ніф-Ніф братові. - Я говорив, що ми й самі впораємося з цією справою! Тепер ми вільні і можемо робити все, що нам заманеться!
- Підемо до Наф-Нафу і подивимося, який він собі побудував дім! - сказав Нуф-Нуф. - Щось ми давно не бачили!
- Підемо подивимося! - погодився Ніф-Ніф.
І обидва брати, дуже задоволені тим, що їм ні про що більше не потрібно піклуватися, сховалися за кущами.
Наф-Наф ось вже кілька днів був зайнятий будівництвом. Він натаскал каменів, намісив глини і тепер не поспішаючи будував собі надійний, міцний будинок, в якому можна було б сховатися від вітру, дощу і морозу.
Він зробив у будинку важку дубову двері з засувом, щоб вовк з сусіднього лісу не міг до нього залізти.
Ніф-Ніф і Нуф-Нуф застали брата за роботою.
- Що ти будуєш? - в один голос закричали здивовані Ніф-Ніф і Нуф-Нуф. - Що це, будинок для поросяти або фортеця?
- Будинок порося повинен бути фортецею! - спокійно відповів їм Наф-Наф, продовжуючи працювати.
- Не збираєшся ти з ким-небудь воювати? - весело прохрюкал Ніф-Ніф і підморгнув Нуф-Нуфу.
І обидва брата так розвеселилися, що їх вереск і рохкання рознеслися далеко по галявині.
А Наф-Наф як ні в чому не бувало продовжував класти кам'яну стіну свого будинку, муркочучи собі під ніс пісеньку:
- Я, звичайно, найрозумніший,
Всіх розумніше, найрозумніший!
Я будую дім з каміння,
З каменів, з каміння!
Ніякої на світі звір,
Хитрий звір, страшний звір,
Не увірветься в цю двері,
В ці двері, ці двері!
|
- Це він про якого звіра? - запитав Ніф-Ніф у Нуф-Нуфа.
- Це ти про якого звіра? - запитав Нуф-Нуф у Наф-Нафа.
- Це я про вовка! - відповів Наф-Наф і уклав ще один камінь.
- Подивіться, як він боїться вовка! - сказав Ніф-Ніф.
- Він боїться, що його з'їдять! - додав Нуф-Нуф.
І брати ще більше розвеселилися.
- Які тут можуть бути вовки? - сказав Ніф-Ніф.
- Ніяких вовків немає! Він просто боягуз! - додав Нуф-Нуф.
І обидва вони почали пританцьовувати і співати:
|
- Нам не страшний сірий вовк,
Сірий вовк, сірий вовк!
Де ти ходиш, дурний вовк,
Старий вовк, страшний вовк?
|
Вони хотіли подражнити Наф-Нафа, але той навіть не обернувся.
- Підемо, Нуф-Нуф, - сказав тоді Ніф-Ніф. - Нам тут нічого робити!
І два хоробрих братика пішли гуляти.
Дорогою вони співали і танцювали, а коли увійшли в ліс, то так розшумілися:, що розбудили вовка, який спав під сосною.
- Що за шум? - невдоволено пробурчав злий і голодний вовк і помчав до того місця, звідки доносився галас і рохкання двох маленьких дурних поросят.
- Ну, які тут можуть бути вовки! - говорив у цей час Ніф-Ніф, який вовків бачив тільки на картинках.
- Ось ми його схопимо за ніс, буде знати! - додав Нуф-Нуф, який теж ніколи не бачив живого вовка.
- Повалимо, та ще зв'яжемо, та ще ногою ось так, ось так! - хвалився Ніф-Ніф і показав, як вони будуть розправлятися з вовком.
І брати знову розвеселилися і заспівали:
|
- Нам не страшний сірий вовк,
Сірий вовк, сірий вовк!
Де ти ходиш, дурний вовк,
Старий вовк, страшний вовк?
|
І раптом вони побачили справжнього живого вовка!
Він стояв за великим деревом, і у нього був такий страшний вигляд, такі злі очі і така зубата паща, що у Ніф-Ніфа і Нуф-Нуфа за спинок пробіг холодок і тонкі хвостики дрібно-дрібно затремтіли.
Бідні поросята не могли навіть поворухнутися від страху.
Вовк приготувався до стрибка, клацнув зубами, моргнув правим оком, але поросята раптом схаменулися і, скиглячи на весь ліс, кинулися навтьоки.
Ніколи ще не доводилося їм так швидко бігати!
Виблискуючи п'ятами і піднімаючи хмари пилу, поросята мчали кожен до свого дому.
Ніф-Ніф перший добіг до своєї солом'яної хатини і ледве встиг зачинити двері перед самим носом вовка.
- Зараз же отопри двері! - прогарчав вовк. - А то я її выломаю!
- Ні, - прохрюкал Ніф-Ніф, - я не одчиню!
За дверима було чути дихання страшного звіра.
- Зараз же отопри двері! - прогарчав знову вовк. - А то я так дуну, що весь твій дім розлетиться!
Але Ніф-Ніф від страху нічого вже не міг відповісти.
Тоді вовк почав дути: "Ф-ф-ф-у-у-у!"
З даху будинку злітали соломинки, стіни будинку тряслися.
Вовк ще раз глибоко зітхнув і дмухнув вдруге: "Ф-ф-ф-у-у-у!"
Коли вовк дмухнув в третій раз, будинок розлетівся на всі боки, ніби на нього налетів ураган.
Вовк клацнув зубами перед самим п'ятачком маленького поросяти. Але Ніф-Ніф спритно ухилився і кинувся бігти. Через хвилину він був уже біля дверей Нуф-Нуфа.
Ледве встигли брати замкнутися, як почули голос вовка:
- Ну, тепер я з'їм вас обох!
Ніф-Ніф і Нуф-Нуф злякано подивилися один на одного. Але вовк дуже втомився і тому вирішив піти на хитрість.
- Я передумав! - сказав він так голосно, щоб його почули в будиночку. - Я не буду їсти цих худих поросят! Я краще піду додому!
- Ти чув? - запитав Ніф-Ніф у Нуф-Нуфа. - Він сказав, що не буде нас є! Ми худі!
- Це дуже добре! - сказав Нуф-Нуф і відразу перестав тремтіти.
Братам стало весело, і вони заспівали як ні в чому не бувало:
|
- Нам не страшний сірий вовк,
Сірий вовк, сірий вовк!
Де ти ходиш, дурний вовк,
Старий вовк, страшний вовк?
|
А вовк і не думав нікуди йти. Він просто відійшов убік і причаївся. Йому було дуже смішно. Він насилу стримував себе, щоб не розреготатися. Як спритно він обдурив двох дурних, маленьких поросят!
Коли поросята зовсім заспокоїлися, вовк взяв овечу шкуру і обережно підкрався до будинку.
Біля дверей він накрився шкуркою і тихо постукав.
Ніф-Ніф і Нуф-Нуф дуже перелякалися, коли почули стукіт.
- Хто там? - запитали вони, і у них знову затрусило хвостики.
- Це я-я-я - бідна маленька овечка! - тонким, чужим голосом пропищав вовк. - Пустіть мене переночувати, я відбилася від стада і дуже втомилася!
- Пустити? - запитав брата добрий Ніф-Ніф.
- Овечку можна пустити! - погодився Нуф-Нуф. - Овечка не вовк!
Але коли поросята прочинили двері, вони побачили не вівцю, а все того ж зубастого вовка. Брати зачинили двері й щосили налягли на неї, щоб страшний звір не зміг до них увірватися.
Вовк дуже розсердився. Йому не вдалося перехитрити поросят! Він скинув з себе овечу шкуру і загарчав:
- Ну, чекайте ж! Від цього будинку зараз нічого не залишиться!
І він почав дути. Будинок трохи похилився. Вовк дув другий, потім третій, потім четвертий раз.
З даху злітали листя, стіни тремтіли, але будинок все ще стояв.
І, тільки коли вовк дмухнув в п'ятий раз, будинок захитався і розвалився.
Одна тільки двері деякий час ще стояла посеред руїн.
В жаху кинулися поросята бігти. Від страху у них віднімалися ноги, кожна щетинка тремтіла, носи пересохли. Брати мчали до будинку Наф-Нафа.
Вовк наганяв їх величезними стрибками. Один раз він ледь не схопив Ніф-Ніфа за задню ніжку, але той вчасно відсмикнув її і додав ходу.
Вовк теж натиснув. Він був упевнений, що на цей раз поросята від неї не втечуть.
Але йому знову не пощастило.
Поросята швидко промчали повз великий яблуні, навіть не зачепивши її. А вовк не встиг згорнути і налетів на яблуню, яка обсипала його яблуками. Одне тверде яблуко вдарило його між очей. Велика шишка вскочила у вовка на лобі.
А Ніф-Ніф і Нуф-Нуф ні живі ні мертві підбігли в цей час до будинку Наф-Нафа.
Брат швидко впустив їх у будинок. Бідні поросята були так налякані, що нічого не могли сказати. Вони мовчки кинулися під ліжко і там причаїлися. Наф-Наф відразу здогадався, що за ними гнався вовк. Але йому нічого було боятися в своєму кам'яному будинку. Він швидко закрив двері на засув, сам сів на табуретку і голосно заспівав:
|
- Ніякої на світі звір,
Хитрий звір, страшний звір,
Не відкриє цю двері,
Ці двері, ці двері!
|
Але тут як раз постукали в двері.
- Хто стукає? - спокійним голосом запитав Наф-Наф.
- Відкривай без розмов! - пролунав грубий голос вовка.
- Як би не так! І не подумаю! - твердим голосом відповів Наф-Наф.
- Ах так! Ну, тримайтеся! Тепер я з'їм всіх трьох!
- Спробуй! - відповів з-за дверей Наф-Наф, навіть не підвівшись зі своєї табуреті.
Він знав, що йому і братам нічого боятися в міцному кам'яному будинку.
Тоді вовк втягнув у себе побільше повітря і дмухнув, як тільки міг!
Але, скільки б він не дув, жоден навіть самий маленький камінь не зрушив з місця.
Вовк посинів від натуги.
Будинок стояв як фортеця. Тоді вовк став трясти двері. Але двері теж не піддавалася.
Вовк став від злості дряпає кігтями стіни будинку і гризти камені, з яких вони були складені, але він тільки обламав собі пазурі і зіпсував зуби.
Голодного і злого вовка нічого не залишалося робити, як забиратися геть.
Але тут він підняв голову і раптом помітив велику, широку трубу на даху.
- Ага! Ось через цю трубу я проберусь в будинок! - зрадів вовк.
Він обережно заліз на дах і прислухався. В домі було тихо.
"Я все-таки закушу сьогодні свіжої поросятинкой!" - подумав вовк і, облизнувшись, поліз в трубу.
Але, як тільки він став спускатися по трубі, поросята почули шурхіт. А коли на кришку котла стала сипатися сажа, розумний Наф-Наф відразу здогадався, в чому справа. Він швидко кинувся до котла, в якому на вогні кипіла вода, і зірвав з нього кришку.
- Милості просимо! - сказав Наф-Наф і підморгнув своїм братам.
Ніф-Ніф і Нуф-Нуф вже зовсім заспокоїлися і, щасливо посміхаючись, дивилися на свого розумного і хороброго брата.
Поросятам не довелося довго чекати. Чорний, як сажотрус, вовк бултыхнулся прямо в окріп.
Ніколи ще йому не було так боляче!
Очі йому вилізли на лоба, вся шерсть піднялася дибки.
З диким ревом ошпарений вовк вилетів в трубу назад на дах, скотився по ній на землю, перекувырнулся чотири рази через голову, проїхався на своєму хвості повз замкнені двері і кинувся в ліс.
А три брати, три маленьких поросят, дивилися йому вслід і раділи, що вони так спритно провчили злого розбійника.
А потім вони заспівали свою веселу пісеньку:
|
- Хоч півсвіту обійдеш,
Обійдеш, обійдеш,
Краще вдома не знайдеш,
Не знайдеш, не знайдеш!
Ніякої на світі звір,
Хитрий звір, страшний звір,
Не відкриє цю двері,
Ці двері, ці двері!
Вовк з лісу ніколи,
Ніколи, ніколи
Не повернеться до нас сюди,
До нас сюди, до нас сюди!
|
З цих пір брати стали жити разом, під одним дахом.
Ось і все, що ми знаємо про трьох маленьких поросят - Ніф-Ніфа, Нуф-Нуфа і Наф-Нафа.
