Всім добре відомо ім'я чудового українського поета Тараса Григоровича Шевченка. А чи знаєте ви, що збірку своїх поезій він назвав "Кобзар"? Чому? Що він хотів сказати цим?
Багато століть тому з'явилися на Україні кобзарі. Це були мандрівні співці, часто сліпі. Але сліпота не заважала їм бачити зло, яке творилося довкола, біди, які звалилися на простих людей. Про все це, про долі народної, про боротьбу українців з гнобителями співали кобзарі, акомпануючи собі на кобзі - інструменті, від якого і пішла їх прозвання. Тому і Тарас Шевченко називав себе кобзарем: адже він теж оспівував простих людей, закликав боротися з пригніченням і свавіллям. Отже, інструментом кобзарів, особливо распространившемся в XVI і XVII століттях, була кобза - струнний щипковий інструмент з корпусом, схожим на корпус лютні, і з невеликим, злегка відігнутим тому грифом. Грали на ній за допомогою плектра.
Кобза
У XVIII столітті кобза поступилася місцем схожої на неї, але більш складного і досконалого інструменту - бандури, у якій не один, а два набори струн.
Бандура
