П'єси для рояля або акордеона записують на двох рядках: одна для правої руки, інша для лівої. Твори для голосу або якого-небудь інструменту з фортепіано пишуться на трьох рядках: верхня для голосу, скрипки, віолончелі і т. д., дві нижні - для рояля.
Але от музику виконує струнний квартет, оркестр або навіть ще більший колектив: оркестр, хор і кілька солістів. Як бути в такому випадку? Не можна ж писати окремі рядки для кожного виконавця.
Не можна, та й не потрібно. Адже в кожному оркестрі багато однакових інструментів, наприклад, скрипок або віолончелей, а в хорі - однакових голосів. Для них достатньо одного нотного рядка.
Якщо на нотних рядках написати одну під одною партії різних інструментів, вийде те, що ми називаємо партитурою.
На одній сторінці нотного паперу у двадцять чотири - тридцять рядків записується все, що грають разом інструменти, співає хор. Зрозуміло, що поміститися на такій сторінці можуть лише кілька тактів.
Сторінка партитури сьомої симфонії С. Прокоф'єва
В партитурі партії всіх інструментів розміщені в певному порядку. Внизу рядки для струнних інструментів, над ними поміщається група ударних, вище мідні духові, ще вище - дерев'яні. Якщо у виконанні беруть участь хор і солісти, то рядки з їх партіями розміщуються під ударними, вище струнних інструментів. І всередині кожної групи місця теж строго розподілені. Нижні рядки - для найнижчих інструментів групи: контрабасів у струнних, фагота - у дерев'яних, туби - у мідних. Чим вище рядок, тим вище "голос" інструменту.
