Італійське слово "solfeggio" (правильніше воно читається - сольфеджо) походить від слова solfo, що значить - ноти, музичні знаки, гамма. У нас так прийнято називати уроки, на яких займаються розвитком слуху: пишуть музичні диктанти, визначають на слух різні інтервали та акорди, співають по нотах мелодії - спочатку одноголосі, а потім і більш складні, двох - і триголосі. Таке спів нот з проголошенням їх складових назв називається сольфеджированием. Збірник нот, призначених для сольфеджирования, так само, як і навчальна дисципліна, називається сольфеджіо.
