"Нічого не знаю краще Аппассионаты, готовий слухати її кожен день... Дивовижна, нелюдська музика. Я завжди з гордістю, може бути наївною, думаю, ось які чудеса можуть робити люди", - так передає М. Гіркий слова Володимира Ілліча Леніна про одну з сонат Л. Бетховена.
Фортепіанна соната № 23 фа мінор соч. 57 була написана композитором у 1806 році. Вірніше - записана в цьому році, так як склав її Бетховен раніше, але протягом двох років вона залишалася не записаної.
Назва "Апасіоната" (страсний) - було дано цій музиці не її автором, однак виявилося настільки вдалим, що збереглося понині. Сучасники відчували, що соната має конкретну програму, намагалися пізнати її. Але на питання про зміст музики Бетховен відповідав коротко: "Прочитайте "Бурю" Шекспіра". Дійсно, в "Аппассионате" вирують пристрасті шекспірівського масштабу, однак вигляд їх іншій - сучасний Бетховену. Чуються відзвуки музики Великої французької революції: і спів "Марсельєзи" наприкінці першої частини, і стихійна героїчна танець фіналу.
Взагалі ж термін appassionato, що походить від італійського appassionare (збуджувати пристрасть)- використовують для позначення характеру виконання музичного твору.
Людвіг ван Бетховен. Соната №23 Op.57 для фортепіано ("Апасіоната")
Виконує Святослав Ріхтер
Частина 1. Allegro assai
Частина 2. Andante con moto
Частина 3. Allegro ma non troppo - Presto
