ЧЕЛЕСТА

До своєї музичній казці "Кікімора" композитор Лядов дав таку передмову:

"Живе, росте Кікімора у чарівника в кам'яних горах. Від ранку до вечора тішить Страховину кіт-баюн - каже казки заморські. З вечора до білого світла качають Страховину під хрустальчатой колисці. Рівно через сім років зросте Кікімора. Тонешенька, чернешенька та Кікімори, а голова-то у ній малим-малешенька, з наперсточек, а тулуба не спознать з соломину. Стукає, гримить Кікімора від ранку до вечора; свистить, шипить Потвора з вечора до півночі; з півночі до білого світла пряде кужіль конопельную, соває конопляну пряжу, снує основу шовкову. Зло на розумі тримає Потвора на весь люд чесною".

В музиці втілено все, про що розповідає передмова: і казки кота-баюна, і стук, та грім, свист і шип Потвори... А кришталеву колиску композитор зобразив звучанням челести. Звук її - справді наче кришталевий: високий, ніжний і дзвінкий.

Челеста (по-італійськи небесна, прозора) схожа на дуже маленьке піаніно. Це теж клавішний інструмент, але замість струн у ньому металеві пластинки, по яких і б'ють молоточки.

Діапазон челести чотири октави, починаючи від першої.

Челеста - зовсім молодий інструмент. Вона з'явилася в 1788 році, а в оркестр прийшла пізніше. Одним з перших, в 1891 році, її застосував Чайковський: в балеті "Лускунчик" він доручив челесті супроводжувати танець феї Драже.