|
Гой ти, Русь моя рідна,
Хати - в ризах образу...
Не видать кінця й краю -
Тільки синь смокче очі.
Як зайда богомолець,
Я дивлюся твої поля.
А у низеньких околиць
Дзвінко марніють тополі.
Пахне яблуком і медом
По церквам твій лагідний Врятував,
Та гуде за косогором
На лугах веселий танок.
Побіжу по стежці м'ятою
На приволь зелених лех,
Мені назустріч, як сережки,
Продзвенить дівочий сміх.
Якщо крикне рать свята:
«Кинь ти Русь, живи в раю!»,
Я скажу: «Не треба раю,
Дайте батьківщину мою». |
