|
Знову я подумав про Батьківщину,
Де холоне в росі лобода,
Де в старій замшелой колодине
З ранку холоне зірка.
Там чорні тіні в діброві
І білий над берегом сад.
І можна не думати про славу
І слухати, як листя летять...
Там річка прозора, як дитинство.
Там рудим кущами очерету,
Напевно, точно відомо,
Безсмертна наша душа.
1970 |
