|
Про непіддатливий мову!
Чого б попросту - мужик,
Зрозумій, певал і до мене:
- Росія, батьківщина моя!
Але і з пагорба калузького
Мені открывалася вона -
Даль - тридевятая земля!
Чужина, батьківщина моя!
Даль, природжена, як біль,
Настільки батьківщина і настільки
Рок, що всюди, через всю
Даль - всю її з собою несу!
Даль, отдалившая мені коло,
Даль, говорила: «Повернися
Додому!». З усіх - до гірських зірок -
Мене знімає з місць!
Недарма, голубів води,
Я далечінню обдавала лоби.
Ти! Цього руки своєї втрачу, -
Хоч двох! Губами підпишуся
На пласі: чвари моїх земля -
Гординя, батьківщина моя! |
