|
Висіла карта на стіні,
По ній блукала муха.
- Ах, як приємно повзати мені!
Тут так тепло і сухо!
Від кутика до кутика
Пройшлась вона по карті.
А після, зустрівши жука,
Вигукнула в азарті:
- Що було тільки що зі мною!
Я обійшла весь земну кулю
По морю і по суші!
- Можли-жно ль? - здивувався жук.
Він від хвилювання сів на сук
І, сівши, розвісив вуха. -
А ну-ка, муха, удруж-жи!
Все по порядку расскаж-жи -
Яка ж-життя в чуж-жих краях?
Які ш-шторми на морях? -
І чує жук таку відповідь:
- Та ніяких там штормів немає.
Адже, відверто кажучи,
Давно вже висохли моря.
За ними повзла я без праці -
Папір там, а не вода.
Лише світлішими і посиней
Всюди цятки на не.
- А як же, муха, океан?
Ось вигляд, повинно бути, важ-південний?
- Що океан! Один обман!
Він теж весь паперовий!
Вода паперової стала раптом -
І це всім відомо!
- Буму-південній? - здивувався жук. -
Вже-жасно цікаво!
Він на річці з берега злетів,
По річці повзати захотів.
Але жук опинився на дні,
Повіривши дурної балаканини. |
