Я вся исстрадалась, змучилася прямо,
Але я не сказала: «Прости мене, мамо».
Я їй нагрубила.
Вона промовчала.
Вже краще б побила мене для початку.
Потім прочитала б мені злий тираду,
А я в наказанье помила б веранду.
Я б отревелась і ми б помирилися,
А так - ми мовчки по кімнатах закрилися.
А знаєте?
Мама сама винна.
Навіщо не пустила в кафешку з хлопцями?
Навіщо вічно ці тупі натяки?
Навіщо засадила при всіх за уроки?
Скоро почнуться «Татусеві дочки»,
А я не можу надряпати ні строчки.
Як важко нам з нашими мамами -
З такими втомленими,
З такими впертими.
Всі. Піднімаюся. Миритися йду.
- Мам, ти не спиш? Ну прости мене, ду... |