|
- Люблю я в старих книжках ритися,
Де мало не кожна сторінка
Про те, як благородний лицар
Своїй прекрасній дамі відданий,-
Сказав хлопчина за обідом.-
Люблю я в старих книжках ритися,
І сам в душі я теж лицар:
Я за прекрасною дамою слідом
Ходив би з шарфом або з пледом,
Я за неї - у вогонь і в воду!..
Я краще став би їй на догоду.
- Стривай-но, синку,- зітхнула мати,
Сидів він поруч з мамою.-
Ніяк не міг би ти визнати
Мене прекрасною дамою? |
