|
Ходить по часу колі
Старий чарівник Эльгур...
Посох затиснув у свою руку
Старий чарівник Эльгур...
Варто йому стукнути об землю,
Як на пружині годин, -
Бронзовий жолудь б'є капелюшком,
З часу зсунувши засув...
І в Старому місті кожен
Чує той баштовий бій...
Я там бував. І одного разу
Дзвін той приїхав зі мною.
Є у мене в кабінеті
Старі діда годинник.
У них раз у році співає час
Пісня неземної краси...
Десь за анкером древнім,
Сховавшись за шестернею,
Дзвін той гудінням мірним
Мій охороняє спокій... |
