|
«Чого ти плачеш,
Дурний ти Ведмідь?» -
«Як же мені, Ведмедю,
Не плакати, не ревіти?
Бідний я, нещасний
Сирота,
Я на світ народився
Без хвоста.
Навіть у кудлатых,
У дурних собачат
За спиною веселі
Хвостики стирчать.
Навіть пустотливі
Драні коти
Догори задирають
Рвані хвости.
Тільки я, нещасний
Сирота,
По лісу гуляю
Без хвоста.
Доктор, добрий доктор,
Мене ти пожалій,
Хвостик скоріше
Бідному приший!»
Засміявся добрий
Доктор Айболить.
Дурному Ведмедю
Доктор говорить:
«Гаразд, гаразд, рідний, я готовий.
У мене скільки хочеш хвостів.
Є козлячі, є кінські,
Є ослячі, довгі-довгі.
Я тобі, сирота, услужу:
Хоч чотири хвоста прив'яжу...»
Мишко почав хвости приміряти,
Мишко почав перед дзеркалом гуляти:
То котячий, то собачий прикладає
Так на Лисоньку збоку поглядає.
А Лисиця сміється:
«Ти дуже простий!
Не такий тобі, Михайлику, потрібен хвіст!..
Ти візьми собі краще павиний:
Золотий він, зелений і синій.
Те, Міша, ти будеш гарний,
Якщо хвіст у павича візьмеш!»
А клишоногий і радий:
«Ось це вбрання так вбрання!
Як піду я павичем
По горах і долинах,
Так і ахне звіриний народ:
Ну що за красень йде!
А ведмеді, ведмеді в лісі,
Як побачать мою красу,
Захворіють, бідолахи, від заздрощів!»
Але з усмішкою дивиться
На ведмедя Айболить:
«Та куди тобі в павичі!
Ти візьми собі цапиний!»
«Не бажаю я хвостів
Від баранів і котів!
Подай-но мені павиний,
Золотий, зелений, синій,
Щоб я по лісі гуляв,
Красою хизувався!»
І ось по горах, по долинах
Мишко крокує павичем,
І блищить у нього за спиною
Золотий-золотий,
Розписний,
Синій-синій
Павиний
Хвіст.
А Лисиця, а Лисиця
І юлит, і метушиться,
Навколо Михайлика походжає,
Йому пір'ячко погладжує:
«До чого ж ти хороший,
Так павичем і пливеш!
Я тебе й не визнала,
За павлина брала.
Ах, яка краса
У павичевого хвоста!»
Але тут по болоту мисливці йшли
І Мішенькін хвіст побачили вдалині.
«Дивіться: звідки таке
В болоті блищить золотий?»
Поскакали але купинах підстрибом
І побачили дурного Ведмедика.
Перед лужею Ведмедик сидить,
Немов у дзеркало, дивиться в калюжу,
Всі хвостом своїм, дурний, милується,
Перед Лисонькой, дурний, красується
І не бачить, не чує мисливців,
Що біжать по болоту з собаками.
Ось і взяли бідного
Голими руками,
Взяли і зв'язали
Пасками.
А Лисиця
Веселиться,
Бавиться
Лисиця:
«Ох, недовго ти гуляв,
Красою хизувався!
Ось ужо тобі, павліну,
Мужики нагріють спину.
Щоб не хвалився,
Щоб не важничал!»
Підбігла - хвать та хвать,-
Стала пір'я виривати.
І весь хвіст у бідолахи повыдергала.
|
