|
Десь на лісовій галявині
В тихій старенькій хатинці
Жили-були багато років
Старезна Баба та дід.
Ось одного дня перед обідом
Між собою ведуть бесіду:
- Голодно, старенька,
Завалялася ль де окраєць?
Їсти хочеться трішки.
Спечи мені колобок.
- Не можу тобі спекти,
Ми два дня не топить піч,
Немає зерна і немає борошна,
А в каструлях павуки.
- Пошкреби по коробу,
Так мишам дай шереху,
По засіках помети,
Може, зможеш знайти.
Так і зробила бабуся.
Пір'їнка взяла у гулі,
По засіках помела,
Жменя борошна і нашкрябала.
Маслечка додала,
Та й у піч поставила.
Колобочек піднявся
І рум'янцем налився.
З печі його дістали
І в сметані обваляли.
Поклали на віконце,
Щоб він охолов трошки.
Колобочек полежав
І в віконце втік.
Покотився він вперед,
Докотився до воріт,
За ворота закотився,
В путь-доріженьку пустився.
І за річкою на пагорбі
Зайця зустрів біля нірки.
- Здрастуй, здрастуй, колобок,
Колобок - рум'яний бік,
Нехай я маленький зовсім,
Все одно я тебе з'їм.
- Ні, не їж, краще заспіваю
Тобі пісеньку свою:
"Я колобок, колобок,
Я по коробу скребен,
По засіках метен,
На сметані мешен,
На віконечку стужен,
Я від дідуся пішов,
Я від бабусі пішов,
Від тебе легко піти,
Не скрутиш мене з колії".
І швидше бігти підтюпцем
Від голодного зайчики.
Далеко шлях лежить,
Колобочек все біжить
По лісах, по лугах,
Видно тут і там видно.
До яру докотився,
Через рів перекотився,
І в яру зустрів вовка,
Вовк сидів, зубами клацав.
- Ну й дивний нині ліс -
Стрибає обід з небес.
З'їм тебе, - промовив вовк,
Сірий вовк, зубами клац.
- Ні, не їж, краще заспіваю
Тобі пісеньку свою:
"Я колобок, колобок,
Я по коробу скребен,
По засіках метен,
На сметані мешен,
На віконечку стужен,
Я від дідуся пішов,
Я від бабусі пішов,
Я від зайця втік,
Від тебе легко піти,
Не скрутиш мене з колії".
Далеко шлях лежить,
Колобочек все біжить
По лісах, по лугах,
Його видно тут і там.
Ось назустріч по дорозі
Брів ведмідь до своєї барлозі:
- Ну і славненький днина,
На обід з'їм колобок.
- Ні, не їж, краще заспіваю
Тобі пісеньку свою:
"Я колобок, колобок
Я по коробу скребен,
По засіках метен,
На сметані мешен,
На віконечку стужен,
Я від дідуся пішов,
Я від бабусі пішов,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від тебе легко піти,
Не скрутиш мене з колії".
І швидше покотився,
Щоб ведмедик в бік не впився.
Далеко шлях лежить,
Колобочек все біжить
По лісах, по лугах,
Видно тут і там видно.
На опушечке в лісі
Зустрів руду лисицю.
- Здрастуй, руда лисиця,
Хочеш, я заспіваю, сестрице?
І Колобок знову заспівав.
- Здрастуй, солодкий Колобочек.
Добре співаєш, друже мій.
Тільки я вже стара,
Стала на вухо глуха,
Сядь на мій ти язичок
І пропій ще разок.
Так і зробив Колобок -
На мову він їй заліз
І ще раз заспівати зібрався.
Не встиг разинуть рот,
Як потрапив лисиці в живіт.
Лисиця його не слухала,
А взяла і з'їв. |
