|
З неба зірочка впала
У наше озеро потрапила.
Риби думають: звідки
Нам звалилося це диво?
Яскраво зіронька горить,
Йорж колючий каже:
"Потрібно зірочку пиляти,
Між рибами ділити".
Обурився старий рак:
"Я живу серед корчів,
Я опускаюся на дно -
Там серед білого дня темно!
Я не риба, ну і що ж?
Зірочку хочу я теж!"
Сом-вусань сказав: "Друзі,
Зірочку пиляти не можна.
А зламаємо на біду,
Хто полагодить нам зірку?"
Риби сварилися, мирилися,
Нарешті домовились,
Не пиляти зірку, не бити,
А вище прикріпити.
Озеро тоді вона
Буде висвітлювати до дна.
Рибам ми не станемо заважати,
І тепер на небо поглянемо.
Напустила ніч дрімоту
Місяць вийшов на роботу.
Щоб скоротати час,
Став він зірочки вважати.
Перша зірка - базікало,
А друга сміхотуха.
Третя - спритна торпеда,
Дивиться, де ж непосида?
Що сталося з нещасливої?
Місяць пошукав за хмарою,
Вниз він глянув з висоти
І побачив світло зірки.
Ай-я-яй! Біда! Біда!
В озері лежить зірка!
А простудиться, як бути?
Треба сонечко будити!
Ось на хмарі-перинке
Сонечко хропе на спинці.
Місяць шепоче: "Сонце-світло,
Це місяць, твій сусід.
Хороші твої промені,
І довжини й гарячі,
Як сильні, хочу зрозуміти,
Можуть зірочку підняти?
Серед ночі сонце встало,
Зірочку променем дістало.
І скоріше знову в ліжко -
Рано сонечку вставати.
Місяць радий: зірка здорова!
Щоб не впала знову,
До небокраю міцно-міцно
Прищепил її защібкою.
Рибам спати пора давно.
В озері знову темно,
"Так-то краще, - мовив йорж,-
А зі світлом не заснеш!"
Риби як один проґавили,
На знак згоди кивнули.
І - шубовсть у свої ліжечка.
ВСЕ У ВСІХ ТЕПЕР ГАРАЗД!
|
