|
- А раптом ти завтра потрапиш на острів в океані?
- На острів? От здорово!
- А як же ти там житимеш без кухаря, без няні?
- А я знайду кого-небудь...
- Та добре б когось, але ми-то знаємо,
Що цей острів,
Що цей острів,
Що цей острів безлюдний.
- Нежилий?
- Тобто абсолютно.
Подушок немає, матраців немає, немає жодної ліжечка.
- А я на травичці буду спати.
- Застудишся на травичці.
- (Багаття, вогнище, багаття).
- А я можу розпалити багаття.
- Але ми ж знаємо, що цей острів безлюдний!
Що цей острів,
Що цей острів,
Що цей острів безлюдний.
- Що зовсім безлюдний, так?
- Тобто абсолютно.
Ніхто на допомогу не прийде, ні дров не роздобуде,
Ніхто не зварить нічого ні на якому вогні.
- А я піду, сокира знайду.
- І що ж далі буде?
Ти размахнешься по сосні, а торохнеш по нозі!
- Гриби, горіхи збирати вмієш?
- Ні, не вмію.
- Від крокодила встигнеш втекти?
- Ні, не встигну.
(- Не бійся, ми тебе врятуємо!)
- Але як же ми його врятуємо,
Адже ми вважаємо, що цей острів безлюдний!!!
- А я? А я? А я?..
- А ти сидиш на березі, тобі тепло і нудно,
Сидиш собі худнеш не по днях, а по годинах.
- Ну чому, чому?
- Та тому що, тому що, тому що
Ти ніколи і нічого не робив у житті сам!!!
|
