|
А чому ж їх всі люблять, а нас, мабуть, ніхто!
- Спершу думай головою, ніж таке говорити!
- Гаразд, нас ніхто не любить, ну а чого їх любити?
- Прямо, подумаєш, якісь особливі!
- А ми теж дуже навіть освічені!
- І ніс у локшині, та губа в борщі!
- І ваще!
- Бач ти в ліс не боїться, хороводится!
- Тут і ходить тут, ходить, от доходится!
- Пішла лікувати бабусю - робити нічого!
- І йде, і співає, як божевільна.
- І вона негарна, нікуди не гожа!
- І очі в неї криві, так і ніс теж!
- Ой, та кошичок у неї така елементарне!
- Та й бабця-то у неї, мабуть, здорова.
- І ніс у локшині, та губа в борщі!
- І ваще!
- І нехай собі йде, скатертиною доріжка!
- З-за неї нас ненавидить все село!
- Та чого там, що вона, що бабця з матір'ю...
- Вони всі живуть, лише б нам зло!
- Так у неї, мабуть, і рушницю з собою!
- А в кишені у неї цвях який.
- А у кошик, то, мабуть, ножик заховала.
- Так хто хоч піде без поводиря.
- І ніс у локшині, та губа в борщі!
- І ваще!
|
