Надії Петрівні
Ви не побоялись роботи великий,
Ви були і доброю, і терплячою.
Надія Петрівна! З відкритою душею
Ми говоримо: "Велике спасибі!"
Так важко, часом, дітей навчити -
Буває неслушник, буває ломатель.
Ви їм показали, як правильно жити,
Ви - з великої літери В О С П І Т А Т Е Л Ь...
Надія Петрівна! Ваша праця не оціниш,
Терпіння, турботу нічим не виміряєш,
За працю не втомимося Вас дякувати -
Любили і любимо! І будемо любити!
* * *
Осторонь не стійте, будь ласка, скромно!
Вперед виходьте, Надія Петрівна!
За працю не втомимося Вас дякувати -
Любили і любимо! І будемо любити!
Надії Геннадіївни
Не шумить голосами альтанка,
І ділянка без шуму нудьгує...
Тільки дівчинка-сусідка
Мовчки лялечку хитає.
Гріє ласкаво сонце гаряче,
І дерева від вітру гойдаються,
Всі хлопці зібралися ошатні -
Дитячий садок з ними тихо прощається.
Ігри, заняття, смачну кашу
Ми згадаємо тоді, коли дорослими будемо.
Надія Геннадіївна, добра наша!
Ми Вашу турботу не позабудем.
Ви згадайте, як в самому-самому початку
Прийшли ми сюди - зовсім малюки,
За працю, за терпіння, за життя без печалі
Спасибі ми говоримо Вам від душі!!!
Ніні Анатоліївні
На тротуарі хрестики і нулики,
Махають "До побачення" квіти.
Ми йдемо - ми майже що школярі,
Ми йдемо - залишаєтеся Ви...
Будете інших дітей виховувати,
Буквах, математики вчити.
Ми ж навчилися у Вас головному -
Поважати інших людей, дружити.
Ви про нас дбали, як мама,
Переживали, сидячи біля вікна...
А тепер ми прощаємося з Вами,
Дорога Ніна Анатоліївна!
Настає, і не відкласти
З дитячим садом розставання.
Як вчили - будемо чесно жити,
І вчитися чесно! До побачення!
Няню Олені
Нам прийшла пора подорослішати,
З четвертою групою розлучаємося.
Наш садок "Журавлик", поки що!
В твоїх ліжечках не прокинемося.
Великими виростемо ми скоро
І згадаємо садок іноді,
Таку няню, як Лена,
Не зустрінемо більше ніколи.
Привітна чия посмішка
Нас вранці завжди зустрічала?!
Чия терпляча рука
Дівчатам коси заплітала?!
Тепер не нам, іншим хлопцям
Покажеш яскраві картинки,
Їх поведеш ти на прогулянку,
І будеш шнурувати черевики.
І, йдучи, хочемо сказати,
Тебе ми, Лєна, дуже любимо.
Твою усмішку і очі
Ми ніколи не позабудем!!!
Няню Ірині
Засумував наш плюшевий ведмедик,
А завжди був веселий такий...
Ми няньку нашої - Иришке
На прощання помахаємо рукою.
В порядку іграшки й книжки,
І чисто помиті всі гуртки.
Тепер вже дівчата, хлопці
Йдуть... Прощавайте іграшки!
Ми обіцяємо, що будемо
Вчитися тільки на "П'ЯТЬ"!
Ми дитячий садок не забудемо,
І нас просимо не забувати!!! |
