|
Тихо шепоче подорожник:
- Намалюй мене, художник!..
А художник дивиться вдалину,
Нічого не чує:
Неба низького печаль
Сірою фарбою пише.
Чіпатиме пензлем полотно тугий,
Відійде на крок-другий,
Око прищурит - і знову
Починає чаклувати.
Але сьогодні чомусь,
Чому не йде
У художника робота,
Як він фарби не кладе.
З невідомої причини,
Невідомо чому -
Немає печалі на картині,
Не колдуется йому!
Тому ль, що випав дощик,
Колір змінили хмари,
Тому ль, що сам художник
Для сумі
малий поки... |
