|
Зростав Андрій з бабою Алею.
Сад вони не відвідували,
Тому що жарким літом
Виховательки десь
Відпочивали у відпустках.
Так про що ж наша розповідь?
Наш Андрій зовсім не міг
Бути один: дивитися кіно,
Пограти в свої іграшки...
Одному аж надто нудно!
Він від баби - ні на крок.
Всі дивувались, як же так?
Баба суп на кухні варить,
Він з машинками грає.
На підлозі гараж побудує,
І не плаче, і не ниє,
Але бабусе все ж заважає:
- Ніде ногу мені поставити!
Ось вона обід сготовит,
Онук її за руку ловить
І до дивана веде:
- Почитай про город! -
Книжку з полички дістануть,
Казку «Ріпку» шанують.
Дуже подобалося Андрійкові
Цю казку часто слухати.
Дивувався мишці малої,
Виявилася сильною самої!
Ну, а ріпа як міцна:
Приросли до землі боки!
Ось одного разу у вихідний
Мамі з ним довелося однієї
По господарству поратися.
Не могла в той день залишитися
Баба Аля разом з ними:
Попрацювати попросили.
Хоч на пенсії вона,
Але бухгалтер хоч куди!
Внески треба їй зібрати
І в ощадбанк швидше здати,
Щоб знову дали воду
Для поливу городів.
Ні, не даремно вона клопочеться!
Урожай хороший хоче
Баба Аля отримати.
Треба все в саду полити:
Сливи, яблуні, рябинки,
Грядки, кущики малинки...
Сонце за гору котилося,
Баба Аля все трудилася.
Адже вже поспіли груші!
Не забути б взяти Андрійку!
Швидко сумку поклала,
До доньки з онуком заспішила.
Люб Андрійкові був гостинчик:
- Ой, огірочок з мій мізинчик!
Ой, а ріпа яка:
Ех, і круглі боки!
Хто ж допоміг витягнути?
Було дуже важко?
«Ріпка», «Ріпка»...
Дуже міцно
Казка в душу западає,
Дітям дуже допомагає
Бути більш чуйні, добріші
І завжди мати друзів! |
