|
- Літо, літо... Ми так чекали,
Що на пальцях всі вважали,
Скільки днів ще вчитися,
Скільки прочитати сторінок нам
І зошитів списати,
Що вже втомилися чекати!
Нарешті настав:
Одразу ніби задощило,
І настали холоди.
Ну, погодка хоч куди!
Носа не висунеш з дому.
Це теж вам знайоме?
Телевізор як наскучи-і-іл...
Нам би в ліс, на річку краще!
І мрії збулися. О, радість!
Дали нам путівку в табір,
Будемо з одним відпочивати.
Ось настане благодать! -
Думав так Артем Лопатин.
- А путевочка-до речі...
І Максимко буде радий,
Він же мені майже як брат.
Не розлити водою... Друзі!
Трохи молодші він мене.
Мама Тему проводжала:
- А губа-то затремтіла...
Як без нас там буде він?
Адже вперше розлучений
Він зі мною і з батьком...
Ну, адже не один, удвох! -
Ось пройшли вже десять днів.
Збирається скоріше
В табір до сина їхати мати:
- Ягід більше треба взяти!
Не спробує синку,
Для полуниці вийде термін. -
Ех, набила - дві суми!
- Раптом друзі-то голодні? -
І поїхала вона...
- Як же я вражена!.. -
Після мама вже про Темі:
- Син-то... наче незнайомий!
Підмінили сина мені:
Чистота скрізь одна.
Миє сам в палаті підлогу!
Та графік чергування він
У перший день з друзями...
- Теж?!
- Разом становили!
Але що мене убило,
Це те, що лише ледь... -
«Паста скінчилася!!!» - почавшись...
Син: «Купи!..» Неодичавший,
А цілком пристойний син:
«У мене має бути...»
«Що?» - «Так свіже дихання!..» -
«Ти?! Три рази в день?! Старання...»
«Чистити зуби маю я.
Адже дівчата чекають мене!
Щовечора дискотека...»
- І дочекався син відповіді?
- Закололо серце разом:
«Ти, синку, не всім вже відразу
Давайте свій телефон...»
- Ну, а що ж син-то? - Він
Посмутнів весь і поник?
«Мам, а я до друзів звик...
Ми будемо зустрічатися після.
Давай запросимо їх у гості?»
- Та вже, що ж тут скажеш?
Важливий у житті кожен друг!
- Він товариський, Артем...
- Щось, знати, знаходять у ньому?
Може, свіже дихання?
- «В гості...» А не на побачення? |
