|
Надійку нашу говорити
Ми всім двором вчили.
- А ну-ка, Надя, повтори:
«Ма-ши-на, - ми просили. -
«Сест-рен-ка», «хліб», «ар-буз», «кі-но»,
«Ва-рень-е», «будинок», «ма-лі-на»...
Тобі ж давно виповнилося
Три з половиною роки!
Мовчить дівча, стиснутий рот,
Дивиться майже вперто:
«Про що зі мною говорять?!
Важливіше всіх слово «мама»!
Що б ні трапилося, покличу,
І мама буде поруч.
Ну що ж з того, що я мовчу?
Вона зрозуміє, що треба!
...Жила довго Надюша
З одним лише словом цим.
Їй було це слово
Дорожче за всіх на світі!
Але цього літа ми дивимося,
Як подорослішав дитина!
Не відстає, як не жени,
І від великих дівчат!
Грає в хованки, рве квіти,
Малює на асфальті,
Кричить комусь: - Що ж ви,
По чесному игРРлайте! -
Вже було найрадіснішим
І солодше всякої солодощі
Простим бабулям-бабусям
Надюшино: - Всім здРРласти!
На всіх лавках-лавочках
Такі розмови:
- Заговорила Надічка!
«Всім «здРРласти»... Всі здорові? |
