|
Ми Вовку зустріли ввечері.
- Привіт, друже! Гуляєш, робити нічого?
- Та я тут старшого братика виглядаю,
З ним сходити на каток всю зиму я мрію!
- Давно чекаєш?
- Давно вже...
Він обіцяв мені,
Але не йде з роботи,
Забув, напевно...
- Що ти!
- Я чекаю і чекаю, втомився вже...
- Ми на каток. Ти з нами?
- Мені... - і Вовка раптом затнувся,
Як ніби збентежився. -
Я краще піду з бабусею... -
Сказали ми: - Ну чому?
Хокей на льоду - чоловіків гра.
Причому тут бабуся твоя?!
- А хто зав'яже мені шнурки?
Подує хто на синці?
Надіне шапку мені під шолом,
Боячись, а раптом я весь спітнів?
Поправить шарф і витре носа,
І запитає: «Вова, не замерз?»
Куди я без бабусі?
Хокей не іграшки!
Ми, приголомшені, мовчали.
Такого раніше не зустрічали!
Ніхто не засміявся,
Але Вовка сам зізнався:
- Я не зумію зав'язати бантик,
А то б зміг зашнурувати
Черевики я...
- А ці хто зашнуровал? -
Тут він запитав: - Які?
- Та на тобі зараз вони.
Адже у тебе вони одні?
Ти в них ходив і в школу,
І після школи вдома.
Тепер гуляєш теж у них...
Ти не знімав сьогодні їх?
- Які гострі друзі!
Так, не знімав. За два вузла
Як зав'язав я вранці,
Так до них прилип ніби!
- Вузли-то - як? Морські?
- Не розв'язати... Тугі!..
- В хокей дівчат не беруть,
Але як не обійтися нам тут
Без жіночого уменья
Бантом вінчати творіння? -
Бундючно сказав раптом підійшов брат. -
Шнурки ти вдел, але зверху потрібен бант!
Зав'язувати їх треба самому,
А то мало що: «Я брата покличу...»
А в армію підеш,
Ти, чи що, бабусю з собою візьмеш?
Підемо зав'язувати вузли вчитися,
Перед друзями нічого срамиться! -
Вони пішли. Горіли ліхтарі.
Але на каток ми теж не пішли.
У кожного знайшлися якісь справи...
А ви з бантами впораєтеся, друзі? |
