|
Друзі мої! З високих книжкових полиць
Приходьте до мене ви ночами,
І розмова наша - короткий чи довгий, -
Завжди буває потрібен мені і вам...
Через століття до мене дійшов ваш голос,
Рассеявшийся колись, як дим,
І те, що у вас страждало й боролося,
Раптом стало чудодійно моїм. |
