|
Бувають у житті миті,
Коли накотить благодать,
І тут беруться в руки книги
І починаються читати.
Встромивши допитливі зіниці
У друкованих знаків чорний рій,
Спершу одну прочитаєш сторінку,
Потім візьмешся до другої,
А там, дивись, уже й третя
Тебе звабить в шлях сама...
Ах, хто придумав ці книги -
Обитель таємну розуму?
Я в житті їх прочитав з десяток,
Похвалитися великим не можу,
Але кожної третьої відбиток
В моєму лютує мозку.
Ось чому в години дозвілля,
Втомившись від мирної праці,
Я книгу - товсту подругу -
Деколи читаю іноді. |
