|
Шарудять по бруківці шини,
лунає гуркіт і крик:
робочі вантажать на машини
важкі партії книг.
Картонні сині пачки,
обв'язані мотузкою,
привозить робітник на тачці
і складає на бруківці.
А двоє інших, діловито
один одному командуючи: «Р-раз!»
кидають у сталеве корито
тюки віддрукованих фраз...
Всі нові партії вантажів
везуть зі складських площ,
і з гуркотом падають в кузов
важкі думки людей.
Потім їх занурять у вагони,
і тихо з міських шляхів
під пломбами рушать тонни
хвилювань і думок людських...
На далекій глухій зупинці
їх чекає найсправедливіший суд.
Їх візьмуть.
Обріжуть мотузки.
Розкуплять.
Відкриють.
Прочитають.
До дірок, до білястого кольору
зачитані будуть одні.
І десь у тайзі до світанку
у будинках не згаснуть вогні.
Інші в шафах продежурят,
роками від нудьги пылясь,
поки їх з махоркою не скурят
іль просто не викинуть в бруд.
|
